Невідомий Тодор Гавриленко

Цього року (2019 рік) виповнилася 120-та річниця від дня народження Тодора Гавриленка – українського історика, етнографа, учня академіка Михайла Грушевського, нашого земляка. Завдяки наполегливій пошуковій роботі провідного наукового співробітника Інституту історії України Національної академії наук України Оксани Юркової, його ім’я повертається до нас з небуття. 

Дівчина, яка здійснює мрії людей

Тетяна Єфремова – дівчина-фотограф, яка здійснює свої мрії та мрії людей. За близько 5 років своєї діяльності вона провела понад 500 фотосесій та зробила більше 250 000 фотографій.  Вона – одна з найкращих фотографів Баштанки. Фото, зроблені нею, є майже в кожному акаунті популярних соціальних мереж, зокрема Instagram. Я дізналася: як і з чого все починалося; чи подобається їй працювати у нашому місті? І, звичайно ж, запитала про плани на майбутнє.

Народилася Тетяна 1999 р. у селі Новоіванівка. У 6 років переїхали з сім'єю до Баштанки. Навчалася в Баштанській ЗОШ №2: “Школа подарувала мені людей, які поруч зі мною вже протягом багатьох років. Вони надихають і підтримують мене. Я щиро дякую моєму класному керівнику Олені Павлівні Змієвській, яка стала для мене другою мамою”, – говорить Тетяна. 

«Найбільше, чого ми хотіли тоді, – викорінити ворога з Батьківщини» – Сергій Пархомчук

 Чоловіки, які пройшли АТО, неохоче розповідають про те, що їм довелося пережити на війні. Деякі речі розповідати страшно, деякі – боляче. Але іноді вони все ж таки діляться своїми спогадами. Про те, що найбільше врізалось у пам’ять, залишивши в душі слід назавжди. Про своїх побратимів, які не повернулися додому. Про зраду. Про біль та розпач… про те, що насправді відбувається на неоголошеній війні. Розповідають, ретельно добираючи слова. Без емоцій. Історії, які раніше ми читали тільки в книжках та бачили у фільмах про Другу світову війну, тепер вони – з нашого сьогодення. І сприймаються вже інакше. Сьогодні мова піде про молодого ветерана АТО, який цілий рік воював на Сході нашої країни, – Сергія Пархомчука з м. Баштанка.

Крізь терни до зірок

 «Основною відмінністю між пересічною людиною і воїном є те,

що воїн усе сприймає як виклик, тоді як пересічна людина

вважає або благословенням, або прокляттям». 

(Карлос Кастанеда «Колеcо часу»)

Упродовж багатовікової історії світу людство завжди на своєму шляху до розвитку стикалося із проблемами, переш-кодами. Коли соціум сприймає такі речі як виклик, не шукає винних, закономірностей, тоді воно неодмінно ступає на стежину всеохопного прогресу. Так само і наша держава, протягом свого довготривалого й тернистого історичного шляху стикалася із безліччю обставин, що приносили багато змін. Дивлячись крізь призму років, можна спостерігати злети й падіння нашого народу, які в результаті вивели його на новий рівень – незалежний. І от уже тридцять років українці мають право гордо називати себе так. 

Варто пам’ятати, що творцем історії країни та рушієм його прогресу, беззаперечно є люди – у єдності й одноосібно. Успіх нинішнього державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний досвід, усвідомити помилки й прийняти нові виклики. Кожен громадянин нашої країни – гвинтик у державницькому механізмі. І від нього залежить: чи так і залишатися пасивним у своєму функціонуванні, чи зайняти проактивну позицію й рухатись уперед до змін.

Безперечно, однією із провідних ланок у формуванні національної ідеї, позитивного вектору руху країни є сфера освіти на усіх її рівнях. І дуже відрадно, що у галузі професійно-технічного навчання є значні зрушення та зміни. Прикладом цього може слугувати діяльність Андріївського ПТУ №42.

Історія цього навчального закладу сягає корінням ще далеко до часів здобуття незалежності нашою державою. Освітня траєкторія училища упродовж усього періоду існування спрямована на виховання нового покоління багатопрофільних фахівців – аграріїв, кухарів, водіїв, швачок. І навіть тоді, коли суспільство охоплюють різноаспектні виклики, колектив училища сміливо й свідомо їх приймає і так само впевнено крокує до реалізації своєї мети.

Оновлений дитячий садочок «Малятко»

Мабуть, у кожної людини є улюблене місце: для когось це може бути улюблене місце відпочинку або місце, яке відіграло значну роль у житті. Особисто для мене найулюбленішим  місцем є моє рідне село Новоіванівка. У цьому селі я народилася, тут пройшло моє дитинство. Після навчання я повернулася у  рідне село й все життя працюю тут.

Вітаємо з нагородою!

23 серпня на площі Єдності в Баштанці відбувся урочистий мітинг, присвячений Дню Державного Прапора України. У ході заходу Почесною відзнакою голови Миколаївської обласної державної адміністрації «Святий Миколай Чудотворець» ІІІ ступеня нагороджено директора комунального некомерційного підприємства «Баштанська багатопрофільна лікарня» Аллу Барсегян – за сумлінну працю, активну громадянську позицію, вагомий особистий внесок у зміцнення української державності та з нагоди 30 річчя незалежності України. Колектив КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня», профспілка медичних працівників лікарні щиро вітає Аллу Барсегян із заслуженою нагородою!

Дякуємо меценатам!

Баштанський опорний заклад загальної середньої освіти №2, учні та батьки закладу висловлюють щиру подяку Шевченку Віталію Геннадійовичу, депутату Миколаївської обласної ради від політичної партії «Слуга народу» та Шевченку Олексію Володимировичу, депутату Баштанської районної ради від партії «Слуга народу» за допомогу в асфальтуванні проїзної частини шкільного подвір’я.

З ювілеєм тебе, школо – родино!

 Першого вересня, золотого осіннього дня, школа знову гостинно розкриє двері всім своїм учням. У кожного з випускників буде можливість пройти шкільним коридором, згадати свою юність, свого Вчителя, котрий запалив іскру знань, був старшим другом і порадником.

Саме першого вересня Баштанському опорному закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 – 35! Колектив школи живе, працює і творить на зламі ХХ і ХХІ століть. Разом із Баштанською громадою ми працюємо на благо та розвиток незалежної суверенної України.

Неповторні миті зустрічі через роки

 31 липня 2021 року через 30 років зустрілися однокласники найсильнішого, найкращого та неперевершеного 11-А класу, випускники 1991 року Баштанської ЗОШ №1. 

З паломницькою місією – до Меджугор’я

Цього літа наша землячка, жителька Баштанки, парафіянка храму Успіння Пресвятої Богородиці Рита Попель побувала в невеличкому містечку Боснії й Герцеговини Меджугор’ї і поділилася своїми враженнями від поїздки з читачами «Голосу Баштанщини».

За свідченням людей у цьому місці вже чотири десятиліття аж до сьогоднішнього дня являється Божа Мати із закликом до людей усього світу про мир. 

Настоятель парафії Меджугор’є в 1991-2000 рр. о. Іван Ландека пише: «Одна маленька парафіяльна спільнота, яка раніше нічим особливо не вирізнялася, з 1981 року опинилися у центрі уваги мільйонів паломників. Нині Меджугор’є – не лише наз-ва цієї парафії, а й слово на означення духовного руху, відомого християнам цілого світу. Ось чому всі, які хоча б трохи чули про Меджугор’є, знають, що за свідченням шести візіонерів, Богородиця вперше об’явилася дітям 25 червня 1981 року на горі Подбро, біля села Біяковичі… Ці об’явлення тривають до сьогодні».

Тож не дивно, що за 40 років Меджугор’є стало одним із найбільших паломницьких центрів у світі. За останніми даними, щороку там буває близько півтора мільйона прочан. У своїх об’явленнях Марія закликає цілий світ до любові, миру, молитви й навернення, переказує численні послання, в яких заохочує поглиблювати життя вірою й таїнствами, читати Святе Письмо та виконувати різноманітні побожні практики, віддавати своє життя Ісусові. Також візіонери чують таємниці про майбутнє Церкви й світу.

Уроки її життя (з добрим словом про колегу)

 

Кажуть, у щедрому  на тепло і врожаї серпні  у світ приходять  унікальні за своєю суттю люди – хлібосольні, спасівчани, густарі. Водночас із вдячністю за працю Земля дарує людям благодать, тому   не дивно, що народжені цього місяця – мудрі, спокійні, красиві.

Цьогорічний  зоряничник  для  Людмили  Іванівни ПОЛЬОВОЇ, учителя-методиста української мови та літератури Баштанського опорного закладу ЗСО №1, особливий: два чудові ювілеї святкує вона – 40 років на педагогічній ниві і 60-річчя від дня народження! Який щедрий життєвий ужинок, згодні?! Долею, волею Всевишнього  судилося стати Людмилі УЧИТЕЛЕМ.

Так, із 1961 року ця мила людям жінка дарує світові радість як донька, сестра, дружина, мама, бабуся,  колега, учитель. Про свою  подругу-ювілярку, Людмилу Іванівну Польову, скажу від душі, можливо, розкривши таємниці її краси, молодості, таланту, щастя. А першооснова всьому – любов до життя, яку винесла вона з уроків життя.

Відданість ветеринарній справі

Щорічно, другої неділі серпня, ми відзначаємо професійне свято – День працівників ветеринарної медицини. Професія ветеринар – одна з найдавніших та найгуманніших, в усі часи вона мала вагому цінність у суспільстві. Лікуючи тварин, ветеринарні працівники тим самим оберігають здоров’я людей, тому справжнім ветеринаром може бути лише добропорядний, розумний, чуйний і милосердний спеціаліст. Віддані своїй нелегкій справі, вони, за будь-якої скрути продовжують нести свою службу за досить низьку заробітну плату. Сьогодні у нашому непростому і сповненому складних ситуацій житті, ветеринарна медицина виконує не тільки гуманістичні, а й великі державницькі функції – забезпечує належний рівень епізоотичної ситуації в Україні, надійну охорону здоров’я людей і тварин від хвороб, здійснює контроль за безпечністю харчових продуктів, поліпшення екологічного та санітарного стану довкілля. Епізоотичну ситуацію на Баштанщині можна оцінити, як контрольовану, стабільну і благополучну щодо всіх інфекційних та інвазійних захворювань. Район понад 15 років благополучний з таких інфекційних хвороб, як туберкульоз та бруцельоз. 25 років не ре- єструвалась сибірка. Загалом, ситуація під постійним контролем завдяки наполегливій роботі всієї ветеринарної служби району, виконуються плани протиепізоотичних заходів на 100%.

Клуб рибалок ставу Балковий: давайте разом створювати, а не нищити || Відкритий лист

Більша частина населення нашого міста не тільки хочуть жити краще, але й багато роблять для цього. Хіба не приємно пройтися охайними вуличками, помилуватися садибами дбайливих господарів, відпочити у чудовій парковій зоні, яку створили працівники Баштанської міської ради. Душа радіє, коли чуєш, що підлітки з власної ініціативи прибирали сміття у сосновому лісочку, що за Баштанкою, хтось установив дитячий майданчик тощо. Можна привести безліч прикладів старань і бережного ставлення до спільного майна громади. 

Впевнені, що переважна більшість людей ніколи не зламають посаджену деревину, лавку, не насмітять, не будуть купатися у фонтані, не викопають з чужої клумби квітку, тобто ніколи не нашкодять іншим, бо вони звикли створювати й покращувати, а не руйнувати й нищити все на своєму шляху та ще й заважати втілювати гарні ідеї в життя іншим. 

Зорепадом летять роки

 Зустріч з однокласниками повертає нас у ті незабутні роки юності, спогади, які так дбайливо бережемо у пам’яті. І скільки б років не минуло, мить зустрічі завжди щемлива і хвилююча. А тим паче якщо такий поважний золотий ювілей – 55 років із дня закінчення школи.

Суботньої  липневої днини з усіх усюд з’їжджалися до м. Баштанка  колишні учні, випускники 10 класів 1966 року Баштанської середньої школи №1. Сльози, посмішки, здивування, обійми, поцілунки – усе зливалося у єдиний гамір. Сивина посріблила скроні, у словах – виваженість і поміркованість, за плечима – великий життєвий досвід, підростають онуки, а у спогадах – дитинство та безтурботна юність.

У той особливий, хвилюючий день на порозі рідної школи радо зустрілися десять однокласників –  Д.І. Чайка,  Л.І. Матвійчук, Л.П. Дубяга, М.Л. Єропунов, Г.І. Гончар, В.Б. Качур, О.Є. Костенко, М.Ю. Кушнір, В.І. Сичов, О.В. Желєзний. 

Про вічне та сучасне

 Минулого тижня до редакції «Голосу Баштанщини» звернулася жителька Христофорівки Марія Ницик та розповіла про те, що 19 травня до міської ради вона надіслала лист-звернення, яке підписали ще 36 односельців, з проханням виділення коштів для благоустрою кладовища (ремонт огорожі та придбання саджанців дерев, щоб потім їх висадити навколо огорожі), що по вул. 1 Травня. 30 червня підготовлено відповідь, що надійшла у липні, щоправда не на ту адресу, котра була зазначена у листі: «Баштанська міська рада на Ваше звернення щодо виділення коштів на благоустрій кладовищ: у районі «Поселянка», вул. 30 років Перемоги; «Центральне», вул. 1 Травня; «Балацкове», вул. Приінгульська, повідомляє наступне.

Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №30 від 31 липня 2021 року

Друзі! Щоб першими читати важливі публікації у районній газеті, запрошуємо вас передплатити "Голос Баштанщини" (за цим лінком)! 

Про дороги і... жнива

 У цьому номері продовжуємо висвітлювати тему стану доріг у громадах Баштанського району.

О150214 потребує ремонту

Сумну естафету після села Шляхове (ГБ №28 від 17 липня 2021 року)  приймає дорога загального користування місцевого значення О150214 Баштанка–Березнегувате. 

12 липня управління інфраструктури Миколаївської ОДА повідомило, що дорожні працівники продовжували роботи на ділянці км 27+500 – км 36+620 дороги Баштанка–Березнегувате щодо улаштування пiдстильних та вирiвнювальних шарiв основи з пiщано-щебеневих сумішей, влаштування вирівнюючого шару із асфальтобетонної суміші. Роботи фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету в рамках програми Президента України «Велике будівництво».

Кіно під відкритим небом: коли можна подивитися?

Кінотеатр під відкритим небом – рекреаційний вид дозвілля, що поширене за кордоном і починає набирати обертів і в Україні. Сьогодні такі кінотеатри стають популярними та є затребуваним місцем відпочинку багатьох людей. 

Перегляд хорошого кінофільму або мультфільму на свіжому повітрі – відмінний спосіб відпочити після робочого дня, або провести час із друзями, зі всією родиною, своєю другою половинкою, з дітьми у вихідний день. Літо з пізніми заходами сонця і теплими ночами – ідеальна можливість сходити на сеанс кіно під відкритим небом. А чи мають можливість баштанчани переглянути фільм у кінотеатрі просто неба? Журналістка районної газети «Голос Баштанщини» спробувала з’ясувати, як працює цей проєкт на території нашої громади.    

Ольга Літвінко: «Аварія назавжди змінила моє життя…»

Дорожньо-транспортні пригоди щодня обривають та калічать життя багатьох українців. Тільки від початку 2021 року в ДТП загинули понад дві тисячі громадян. Одна з головних причин – п’яні за кермом. Лише торік в Україні затримали 116 тисяч тих, хто сів за кермо, добряче хильнувши. Тобто потенційних убивць. Коли водій сідає за кермо у стані алкогольного сп’яніння, він наражає на смертельну небезпеку не тільки себе, а й оточуючих. 

27 липня 2019 року 44-річна Ольга Літвінко неподалік свого дому потрапила у жахливу аварію. Жінку, яка їхала вночі на велосипеді, збив автомобіль, яким керував п’яний водій, проявивши неуважність, порушивши правила дорожнього руху, він виїхав на смугу зустрічного руху. Шансів вижити в Ольги майже не було, але через страждання і муки їй це вдалося.

Внаслідок зазначеної дорожньої-транспортної пригоди О.В. Літвінко було спричинено компресійний уламковий перелом 4 грудного хребця із стисненням спинного мозку, нижньою  параплегією (параліч ніг), порушенням функцій тазових органів, перелом 10 ребра, осколковий перелом нижньої треті обох кісток лівої гомілки, відкритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки, множинні садна обличчя, ніг, передпліччя, тобто тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.