Я точно знала, ким я хочу стати у майбутньому – журналістом!

Вже понад десять  років я працюю журналісткою районної газети «Голос Баштанщини». Колектив газети  завжди був  працьовитим і невгамовним, журналісти та технічні працівники щодень робили і роблять свою, на перший погляд, наче й непомітну справу. Та варто озирнутися, погортати пожовклі сторінки, що доносять до нас подих історії, і маємо справжній документальний фільм: довоєнні роки та післявоєнне відродження, як і де трудилися наші земляки; як росли, навчалися, отримували професію їхні діти, й одне покоління приходило на зміну іншому. Прізвища трудівників Баштанщини, цифри, факти, події, фото – усе це в деталях знайдете лише на наших сторінках, і це не перебільшення. 

Крім газетної справи, працівники редакції займалися ще й волонтерською діяльністю. У 2014 році, коли розпочалася війна на сході України, колектив районки один з перших розпочав займатися волонтерством, і за активної підтримки всіх небайдужих баштанчан передавав усе необхідне в зону АТО нашим солдатам-землякам, щоразу закликаючи через газету приєднуватися громадян до благодійних акцій на підтримку наших воїнів. Крім цього, проводили різні благодійні акції щодо збору речей для діток з малозабезпечених родин, біженців, які переїхали з далекого Донбасу тощо. Також ми започаткували розповіді про наших земляків – захисників держави, адже вважаємо, що  наш обов’язок – розповісти всім про героїв, які, жертвуючи своїми життям, ставали на захист нашої держави. Честь і слава нашим військовослужбовцям! 

Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №40 від 9 жовтня 2021 року

Друзі! Щоб першими читати важливі публікації у районній газеті, запрошуємо вас передплатити "Голос Баштанщини" (за цим лінком)! 

За весь час моєї роботи у газеті – траплялося різне: і хороше, і не дуже. Але я жодного разу не пошкодувала про вибір своєї професії, про те, що стала журналістом. Дякую кожній людині, яка трапилась на моєму професійному шляху – за віддані сили, витрачений час і чесні старання, дос-від, знання. Ні на секунду не було сумнівів, що мета у нас одна – наша газета. 

А ще безмежно вдячна героям моїх публікацій. Ви – найкращі, адже у кожного з вас своя унікальна історія життя, про яку неможливо було не розповісти на шпальтах районки.

Газета «Голос Баштанщини» для мене дуже важлива й рідна ще  й тому, що у ній пропрацювала 25 років моя мама, журналіст, завідувачка агропромисловим відділом Зінаїда Семенівна Рогачова, якої вже 21 рік немає в живих, але багато хто її ще й досі пам’ятає...

Вже після закінчення дев’ятого класу я точно знала, ким я хочу стати у майбутньому –журналістом, як моя мама. 

Пам’ятаю, як в дитинстві полюбляла їздити з мамою у різні відрядження у села з редакційним завданням. Мені тоді так дивно було спостерігати як, спілкуючись з доярками, комбайнерами, трактористами, мама уважно їх слухала і все записувала у блокнот. Я ніяк не могла зрозуміти, як вона встигає все так швидко записати і запам’ятати... А потім до пізньої ночі мама з великою чашкою кави в руці дописувала репортаж з поля, колгоспу... Вона була справедливою, відповідальною, рішучою людиною, яка нічого не боялася. Ще й досі я перечитую її матеріали: цікаві, актуальні, гострі критичні статті, сповнені людських почуттів і драматизму оповідання та новели й пишаюся тим, що вона моя Мама... 

У день народження рідної газети бажаю всім нам, колективу редакції газети «Голос Баштанщини», колишнім працівникам районки міцного здоров’я, благополуччя,  творчих успіхів, особистого щастя, нових цікавих тем, гострого пера, сміливих проєктів та наполегливості в досягненні нових висот! 

Дякую вам, наші шановні читачі, що залишаєтеся з нами!

Юлія ДУБОГРІЙ