16 липня 2021 р.

Клубні установи – головні осередки культури

 До редакції районної газети звернулись активні жителі Новогеоргіївки Плющівського старостинського округу, вони стурбовані станом будівлі їхнього сільського клубу, що сьогодні не придатний до використання й потребує реконструкції.

Екскурс у минуле

Перш ніж говорити про проблему, хотілося зазирнути в історію цього невеличкого села, але, на жаль, інформація з офіційних джерел доволі скудна. Однак відомо, що Новогеоргіївка заснована у 1804 році поміщиком Георгієм Булгаковим, тому й має дві назви: за документами – Новогеоргіївка, а в  народі – Булгакове. 

Якщо ж торкнутися недалекого минулого, то люди старшого покоління з гордістю і ностальгією згадують про нього. Вони розповідають про те, яким перспективним було їхнє село. Кажуть, що у діючому тоді колгоспі були добротні тваринницькі ферми з сучасними корпусами, де розводили велику рогату худобу, вівців, виставкових коней; велика тракторна бригада у степу, у народі чомусь її називали «німецькою»; відома на всю область птахоферма, що за величиною доходів посідала друге місце в районі. Важко усвідомити, що зовсім недавно, якихось кілька десятків років тому, у селі функціонували освітні заклади – дитячий садок, восьмирічна школа. Тож діти не їздили в інші села, як зараз, а навчалися у своїй сільській школі, відвідували власний дошкільний заклад. Самі ж люди й будували їх. Дружно збиралися на громадські толоки, зводили стіни, мазали їх, разом здійснювали інші оздоблювальні роботи. 

Корінні мешканці пам’ятають добротні криниці у балці за клубом. Там брали воду не тільки місцеві, але й люди з прилеглих населених пунктів, зокрема й з Баштанки. Вода в них була настільки чистою і цілющою, насиченою мінералами, що навіть мали намір налагодити виробництво цієї артезіанської води. Були задіяні відповідні фахівці, які зробили геологічну розвідку, визначили кількість води, її якість і склад. Однак проєкт не вдалося реалізувати. Все зійшло нанівець. З плином часу вода втратила свої колишні властивості, зараз не така чиста і смачна, як колись. На це є свої причини, що добре усім відомі.

– Колись там існували джерела, кілька криниць. У одній з них була дуже м’яка вода, неначе дощова. Називали ту місцину «Фонтал». Жінки й дівчата ходили туди прати. За традицією, веселим гуртом там купали і весільних батьків. Біля криниць у спеціально облаштованих жолобах і коритах напували стада худоби. Усім вистачало води, та ще й якої! Згадується й відкриття сільського клубу. Люди раділи добротній будівлі з просторим актовим залом, сценою і фойє. Там пройшла наша молодість, найяскравіші її моменти. Яким насиченим і цікавим було тоді культурне життя, які чудові концерти організовувалися силами самих новогеоргіївців! Наш хор славився на весь район. Я також була серед його учасників. Ми виступали на різних сценах у Баштанському районі, займали перші місця у області. 

Скрізь будувалося. Новогеоргіївці старшого віку добре пам’ятають новобудови. Зводилась двоповерхова школа з дитячим садком, нова вулиця. У дев’яностих все це зупинилося, від багатьох споруд і будинків не залишилося й сліду, розваляли і розібрали. 

П’ять років тому у фойє сільського клубу ми організовували зустріч однокласників і були шоковані станом будівлі, без плачу не можна дивитися на ці руїни, – поділилася спогадами і враженнями Галина Мельник, яка народилася й виросла у Новогеоргіївці, а зараз проживає у Баштанці.

Отже, здавна й до сьогодні ці благодатні землі ніколи не пустували. Споконвіку на них жили люди, які займалися землеробством, скотарством, іншими ремеслами, активно розбудовували село, раділи успіхам. Нинішні ж покоління, як не прикро, вже не мріють про щось грандіозне, а лише намагаються зберегти те, що залишилося.

Реальність сьогодення

Нинішня Новогеоргіївка має п’ять вулиць, площа села становить 56 га, наразі в ньому проживає понад 300 мешканців, серед яких багато молоді й дітей, а значить є надія, що воно не щезне через кілька років, як сотні інших невеликих сіл України. Щоб зупинити цей процес потрібна виважена політика держави у напрямку подолання безробіття, розвитку українського села, яке є останнім прихистком національної ідентичності українців. Зараз у Новогеоргіївці недостатньо робочих місць, люди працездатного віку у пошуках роботи виїжджають у міста, за кордон, в основному виживають за рахунок ведення особистого господарства, орендної плати за земельні паї, дехто працює у фермерському господарстві Валентина Головченка. Функціонує магазин підприємця Володимира Мельника і, на жаль, лише один об’єкт соціокультурної сфери – сільський клуб. Про цей заклад  поговоримо детальніше, адже саме його стан є приводом для великих розчарувань місцевих жителів, які не можуть більше мовчати.

Заклад культури потребує ремонту

Поспілкувавшись з людьми, які прийшли на зустріч з журналісткою і побачивши на власні очі сільський клуб, стало зрозумілим головне – треба якомога швидше його рятувати, аби зберегти те, що залишилося від колись добротної будівлі. Справа в іншому: чи є шанс зупинити руйнацію сільського клубу і де на це все взяти гроші? Ось у цьому ми і спробували розібратися, почувши думки самих жителів, завідувачки сільським клубом та звернувшись за роз’ясненням до посадових осіб Баштанської міської ради.

Як розповіли присутні на зустрічі, процес руйнації їхнього закладу культури розпочався не вчора, а багато років тому. Кажуть необхідні для ремонту кошти не вкладалися з моменту розвалу колгоспу. Невеликі поточні ремонти робилися в 

основному тільки тоді, коли тривала підготовка до виборів. Так було і останнього разу під час минулорічних місцевих виборів, трохи підмазали, підфарбували, побілили і на тому все, а головна проблема так і залишилась невирішеною. 

Загалом картина невтішна: дірявий дах, ущент зруйнована глядацька зала, немає штукатурки на стінах, стелі, що місцями просіла, відсутня підлога, від системи опалення не залишилося й сліду, навіть труб, тільки прибудова для димоходів з тильної сторони будівлі вказує на те, що тут колись було газове опалення. Зі сцени, на якій виступало не одне покоління талановитих новогеоргіївців, сьогодні видно небо. Упродовж зали в землі видно глибоку тріщину. Ця частина приміщення вже давно не використовується, там навіть небезпечно знаходитися. Єдиним місцем, де до останнього часу проходили різноманітні масові заходи для дітей та дорослих, було фойє. 

Представники громади під час зустрічі з 
журналісткою «Голосу Баштанщини»

– Із-за дірявої покрівлі у деяких місцях затікала стеля і падала штукатурка, – пояснює завідувачка сільським клубом Марина АНУЧИНА. – Тому іноді, як могли, ремонтували найпроблемніші ділянки. Зокрема за сприяння колишнього старости Миколи Луценка у фойє за допомогою поліетиленової плівки й гіпсокартону було закрито частину стелі, що протікала. Але саму покрівлю ніхто не ремонтував. Після значних дощів вода накопичилась на поліетилені, що прорвався від її ваги, і полилась на стіни, підлогу, спричинивши ще більшу руйнацію. Цей ремонт виявився неефективним. Зараз за висновком комісії, у приміщення знаходитися не можна, бо будівля визнана непридатною для експлуатації. 

Не розумію, чому раніше не виділялися кошти на ремонт, чому наш заклад обминали. Адже іншим сільським клубам допомагали. Про це я дізналася з презентації минулого голови ТГ Івана Рубського, коли він звітував про досягнення в громаді. Мені аж плакати хотілося, адже виходить, що кругом ремонтувалося, тільки не в нас. Душа болить, бо ж знаємо як тут було раніше, яке життя вирувало. Та й не тільки колись, сьогодні я також планую роботу, намагаюся організовувати цікаві тематичні заходи. Останні з яких – День людей похилого віку, День захисту дітей. Цікаво пройшли години спілкування до Дня друзів: вдень  проводилися розваги для дітей, вечором – для дорослих. Я дуже вдячна батькам, діти яких беруть активну участь у всіх заходах. Вони у нас дуже талановиті. Це Аліна й Михайло Шекелі, Нікіта Боровик, Олександра Костирко, Валерія  Каверіна, Тетяна Погореляк, Аріна Сімкович, Наталя Мартинова. Ми беремо участь і в районних заходах. Маємо відзнаки, нагороди. 

Бажаючі приходили й займалися тенісом. У нас є сучасний тенісний стіл, що подарував селу Володимир Фроленко, ми вдячні й другим меценатам, зокрема Валентину Головченку, Петру Жигалкіну та іншим добродіям. Завдяки їм ми купуємо заохочувальні призи для дітей, поновили меблі (придбали кілька столів, стільчиків). Однак тепер нам немає де збиратися. Поки тепло все організовуємо на подвір’ї, серед масових улюблених заходів – традиційні дискотеки. Тут нас здорово виручає акустична система, це головне наше джерело музики, але через постійну експлуатацію часто виходить з ладу, не знаю на скільки її ще вистачить. 

Донедавна до нас їхали з Плющівки, Пісок, Баштанки. Минулого року до 60-70 чол. збиралося. Коронавірус, звичайно, зменшив активність. Можна було б організувати клуб за інтересами для пенсіонерів «Молоді душею», провести День родини тощо, адже людям сьогодні не вистачає спілкування, позитивних емоцій. Задумів багато, але ж тепер як їх втілити, якщо не буде де зібратися. Тож якнайшвидше потрібно ремонтувати клуб. Кажуть, що з цією будівлею нічого не можна зробити, бо зачепиш стіни і вони розсипляться. Але ж у позаминулому році відремонтували найпроблемніший вугол, де була велика тріщина. Зміцнили його, він і досі тримається, руйнування зупинилося. Значить можна зробити, було б бажання.

«Допоможіть врятувати наш клуб!»

– Користуючись нагодою ми хочемо звернутися до сільгосппідприємців, депутатів, влади щоб допомогли нам хоча б перекрити дах, щоб не затікала вода і будівля не розвалилася до кінця. Якщо цьогоріч нічого не отримається, у нас не буде де зібратися для відпочинку, провести вибори, а пенсіонерам де отримати пенсію, – доповнила Наталя СІМКОВИЧ. 

– Ми б із задоволенням пускали своїх дітей у клуб, їм подобаються заходи, що організовує Марина Анатоліївна, особливо це актуально на канікулах, коли дітям немає чим зайнятися, але сьогодні немає куди піти, клуб аварійний, навіть підлога місцями іноді провалюється. Ми хочемо, щоб тут, як і раніше, працювали гуртки за інтересами, проводились цікаві заходи, дискотеки для наших дітей і дорослих. Хочемо, щоб за нас не забували й ті обіцянки, які давали перед виборами, виконували, – висловлювали думки Оксана ОСАДЧА, Анна ОБОЯН і Анастасія КОВАЛЬ, Тетяна ГОЛОВЧЕНКО, Тетяна КІРОВА, які були присутні на зустрічі.

– Ми з надією стукаємо у всі двері, нехай же нам відкриють їх, вислухають, зрозуміють і допоможуть, ми дуже на це сподіваємося, – сказала Ольга СКРИПНИК.

– Я раніше була активною учасницею художньої самодіяльності і зараз ходитиму, якщо буде куди, – підтримуючи усіх, продовжила Валентина КНОЛЬ.

Слово – владі

Мовилося й про виділення коштів. Жителі села обурювалися тим, що у 2019 році на ремонт їхнього клубу було виділено 64 тис. грн, але їх перенаправили на Плющівський БК. З цим питанням журналістка звернулася до начальника відділом розвитку культури і туризму виконкому Баштанської міської ради Світлани БЕРЕЗОВСЬКОЇ. Вона повідомила, що дійсно клопотала перед міською радою і такі кошти виділялися на ремонт клубу, але виконавши частину робіт, будівельники відмовилися працювати далі, пояснивши це тим, що розсипаються стіни, тому не хочуть наражатися на небезпеку і воліють припинити роботу. Отже, частина коштів з цієї суми все ж була використана на ремонт вугла, а частину пере-направлено на Плющівський БК. А щоб з’ясувати стан будівлі і визначитися що робити далі, відділом культури міськради було замовлене технічне обстеження будівельних конструкцій сільського клубу. У серпні 2019 року експерт будівельної торгової компанії «Граніт-В» Олександр Новіков написав у висновку: «Будівля сільського клубу має ІІІ категорію технічного стану, не придатна для експлуатації». У зв’язку з виявленими недоліками рекомендовано провести реконструкцію будівлі.

– Ви ж розумієте, що реконструкція, це не поточний ремонт, це набагато серйозніше. Щоб її здійснити, треба спочатку виготовити проєктно-кошторисну документацію, все розрахувати, передбачити фінансовий ресурс. Як відомо сьогодні в бюджеті міської ради сутужно. Зрозуміло, що сільський клуб треба ремонтувати, але за умови наявності грошей у бюджеті. Можна, звичайно, залучити і спонсорські кошти, якщо такі знайдуться. Тоді благодійники можуть зробити внески на цільове використання, – пояснила Світлана Березовська.

Староста Плющівського старостинського округу Віктор Прокопчук пообіцяв зі своєї сторони посприяти у вирішенні цього питання, на даний час він звернувся з клопотанням до місцевого органу самоврядування і сподівається, що гроші на ремонт клубу все-таки знайдуть.

Щоб зрозуміти позицію очільника Баштанської громади Олександра БЕРЕГОВОГО з цього питання, ми звернулися до нього за роз’ясненням. 

– Мені відомо про цю проблему. Але так, як хочуть жителі села – розваляти одну частину будівлі і реконструювати ту, що залишиться – робити не можна. Бо в такому разі ми порушуємо цілісність усієї конструкції. Тоді треба буде знімати повністю всю покрівлю. Якщо зробити нову покрівлю на старій основі, вона триматися не буде. 

Акцентую, що на все це треба колосальна сума коштів. Сьогодні я особисто бачу це так: треба розібрати фасад, де у них затікає, і в тому місці зробити покрівлю таким чином, щоб захистити двері, ганок від потрапляння на них води і подальшого руйнування. Також потрібно навколо усієї будівлі залити відмостку, відновити водовідливи, це зміцнить корпус. У фойє на стелі треба повністю оббити штукатурку, щоб полегшити стелю і тим самим зменшити тиск на стіни. Підбити це все OSB-плитою або гіпсокартоном. Тоді нічого не буде сипатися і падати на голову. Щоб не текла покрівля, треба все передивитися, відновити всі коньки, замінити пошкоджений шифер на цілий. Якщо ж робити капітальний ремонт, треба новий проєкт, який буде коштувати не менше 200 тис. грн. Це дуже дорого. Тому перш ніж планувати щось, треба залучити експертів у цій галузі, поспілкуватися з архітектором, землевпорядником, з іншими спеціалістами. 

У мене виникає запитання до мешканців села: де всі були 30 років, чому мовчали й не порушували дане питання 10 чи 5 років тому, коли ще було не все так плачевно і його можна було врятувати з меншими затратами. А зараз, коли будівля на межі руйнації, там жах що робиться, та ще в бюджеті й коштів немає, ці питання вирішити набагато складніше. Переважно кошти з’являються тільки під осінь, тоді можна щось планувати, робити. Якщо в людей є бажання зібратися й поспілкуватися з цього питання, можна вирішити про час і місце зустрічі у телефонному режимі. Я візьму спеціалістів, ми приїдемо й побачимо на місці, що конкретно можна зробити, – відповів О.А. Береговий. 

Клубні установи, зокрема будинки культури та сільські клуби – головні осередки, навколо яких існує культурне життя в сільській місцевості. На базі будинків культури функціонують різноманітні гуртки, найчастіше це – вокальні, 

хореографічні, театральні, художні. Досить часто вони є єдиним місцем дозвілля та творчого розвитку для дітей та дорослих. Тож сподіваємося, що Новогеоргіївка не залишиться без закладу культури і не перетвориться у депресивну зону, а як і раніше втілюватиме в життя різноманітні культурно-мистецькі проєкти.

Любов КУРОЧКІНА

Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №27 10 липня 2021 року






Немає коментарів:

Дописати коментар