Напередодні свята хочеться говорити, вітати, писати про мужніх, сильних, розумних чоловіків – про наших військовослужбовців, які за покликом серця і душі, не вагаючись ні хвилини, стали на захист нашої країни. А який він, справжній чоловік – безстрашний воїн, надійний, вірний друг і просто порядна людина? Спробуємо сьогодні розібратися.
Мужність, честь, сила і відвага – саме такі якості притаманні Олександру Миколайовичу Чистякову, учаснику бойових дій у зоні АТО/ООС, військовослужбовцю Баштанського райвійськкомату, про якого йтиме мова в нашій статті.
Народився Олександр 17 жовтня 1982 року в с. Піски, Баштанського району. Товариський, різносторонній юнак закінчив школу зі срібною медаллю, під час навчання брав активну участь у науковому й спортивному житті свого учбового закладу.
У 2002 році вступив на навчання до Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського на фізико-математичний факультет, обрав спеціальність «вчитель фізики, основ інформатики, астрономії та ОБЖ». Закінчивши п’ять років навчання у ВУЗі, Олександр вирішив іти до магістратури при університеті. Цілеспрямований парубок отримав диплом магістра за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти, фізика» та здобув кваліфікацію магістра педагогічної освіти, викладача фізики.
– Чому я обрав саме цю спеціальність? Довго не міг визначитися, ким я хочу стати в майбутньому. Один час я захоплювався історією, літературою, навіть вірші писав. Уже в старших класах мені сподобалася фізика й математика – це науки, де є конкретика, точність, чіткість, – розповідає О. Чистяков.
– Найкраща нагорода для вчителя – його учні. Я пишаюся своїми вихованцями, чимало з них займали призові місця на обласних та районних олімпіадах з програмування й інформаційних технологій. У 2012-2014 рр. я керував малою академією наук. Там ми також мали успіхи на обласному рівні, – згадує Олександр.
За час педагогічної діяльності молодий вчитель неодноразово був нагороджений грамотами та дипломами районного й обласного рівнів.
На запитання, як досягти успіхів у роботі, Олександр Миколайович з усмішкою відповів:
– Просто треба жити своєю професією, тільки тоді все вийде. Адже насправді вчитель – це не лише професія, це поклик душі.
2014 рік змінив життя Олександра Чистякова назавжди, як і багатьох чоловіків України.
Повістку педагогу, який ще навчаючись в університеті отримав звання лейтенанта запасу, принес-ли на роботу. Олександр Миколайович здогадувався, що його рано чи пізно викличуть до райвійськкомату, це було питання часу. Тому й колег по роботі, й близьких попередив, що в жодному разі уникати служби не збирається. Каже, що не зміг би дивитися учням в очі після такого вчинку.
– Мої рідні просили, щоб я не йшов до райвійськкомату. Але я сказав, що не можу так вчинити. Якщо я не піду, то й інші можуть не піти, а хто ж тоді буде нас захищати? Для проходження військової служби я готовий був їхати туди, куди б мене відкомандирували. Але в райвійськ-коматі мені запропонували роботу на місці, так як я добре розумівся в комп’ютерній техніці. Тож з 19 березня 2014 року я призваний на військову службу до Баштанського РВК по мобілізації на посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення. А вже через два місяці пішов на підвищення й став старшим офіцером відділення офіцерів запасу та кадрів районного військового комісаріату. Зараз я начальник цього відділення, – розповідає О. М. Чистяков.
З червня 2017 по січень 2018 рр. Олександр у складі 28-ої окремої механізованої бригади (А0666) приймав безпосередню участь в зоні проведення АТО, займав посаду командира евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону.
– Перш за все, я поставив собі за мету витримати всі іспити війною. Намагався відповідально ставитися до всіх завдань. Мій батальйон дислокувався в м. Волноваха, Донецької області. Нашим завданням було транспортування бойової техніки на лінію зіткнення із супротивником та евакуація її із опорного пункту взводу та району вогняних позицій. Ризик життя був. Адже ворог знав, що ми обов’язково повернемося за нашою технікою, тому полюбляв ставити нам розтяжки й робити засідки. Тому спочатку працювала розвідка, а потім ми вже вивозили нашу техніку. Потрапляли й під обстріли, але, слава Богу, обходилося без жертв, – згадує Олександр Чистяков.
На запитання, чи відправився б на Схід знову, із впевненістю відповів: «Так, звісно, а як по-іншому? Якщо буде потрібно, обов’язково поїду знову».
Військовослужбовець Олександр Чистяков зразково виконував свої службові обов’язки в зоні проведення АТО, підтвердженням цього є лист-подяка, що надійшов у 2017 році на адресу Миколаївського обласного військового комісаріату від командира військової частини А0666 О. В. Зубковського, в якому йдеться: «…О. М. Чистяков вміло керує особовим складом взводу та роти. Фахово виконував обов’язки заступника командира роти з МПЗ, командира роти та начальника штабу батальйону… Висловлюємо слова щирої вдячності за виховання справжнього патріота та захисника Вітчизни. Можете сміливо пишатися вашим офіцером, він дійсно справжній захисник своєї держави…».
Крім цього, полковник Зубковський за зразкову військову дисципліну, вміле керівництво підрозділом, високий професіоналізм, проявлені під час виконання бойових завдань у зоні проведення АТО, та відданість українському народові нагородив Олександра Чистякова народною медаллю 28 ОГвМБр «За службу» та грамотами.
Яким би сильним та мужнім не був Олександр, але найбільша його підтримка та опора – його родина, яка є сенсом його життя. Любляча дружина та донька, мама та тато – для них він завжди буде найміцнішим «тилом».
– Що б я хотів побажати всім чоловікам? Пам’ятати про те, що потрібно завжди залишатися справжніми мужчинами і не забувати про те, що спокій ваших осель та близьких повинен бути завжди у ваших надійних руках. Бажаю всім добра, миру, світлого настрою, професійних успіхів! – мовив на завершення розмови капітан Олександр Чистяков.
Юлія Дубогрій
Немає коментарів:
Дописати коментар