Один з таких керівників, який лишив по собі добрий слід на Баштанській землі, – Олексій Гаврилович Захарченко, колишній перший секретар Баштанського райкому Компартії України. 30 березня ця шанована не тільки на Баштанщині, а й в області людина відзначає свій 80-річний ювілей.
Уродженець Черкащини, свою долю О. Г. Захарченко пов’язав з південними степами Миколаївщини. Працював у Врадіївському, Новоодеському районах. баштанський район в 70-х роках виробляв 9-10% обсягу сільгосппродукції в області. Й коли в 1969 році постало питання, кому після І. І. Домбровського очолити район, Миколаївський обком партії прийняв мудре рішення, направивши досвідченого, зрілого й енергійного керівника – Олексія Захарченка.
Баштанський район – найкрупніший в області по кількості орних земель. Тож новаторський дух Захарченка проявився тут у повній мірі.
– Людина в районі нова, він розпочав свою роботу з підготовки кадрового резерву керівників і спеціалістів господарств, – згадує Микола Андрійович Лупін, який на той час працював другим секретарем райкому партії. – З його легкої руки чимало вихідців з Баштанщини згодом посідали високі посади в області та сусідніх районах.
Опубліковано у "Голосі Баштанщини" 27 березня 2010 року №31-32.
Слава про баштанський акорд облетіла всю країну. ініціативу баштанців було схвалено в ЦК Компартії України, ЦК КПРС і Раді Міністрів СРСР. З усіх усюд в Баштанку їхали за досвідом, про баштанський акорд писали газети, журнали.
Велику увагу О. Г. Захарченко надавав підбору й вихованню кадрів середньої ланки. Саме при ньому виросли начальники мехзагонів В. Т. Єрешко, В. М. Махно, О. І. Іванець, яким присвоєно звання Героїв Соціалістичної праці, лауреат Державної премії О. Г. Шевченко, кавалер ордена Леніна Л. Я. Захарченко. Була створена матеріально-технічна база в мехзагонах, пункти техобслуговування, майстерні по ремонту техніки в колгоспах і радгоспах, розроблена і впроваджена система кормовиробництва, будувалися АВМ на фермах. Саме в 70-х роках в Баштанці практично за 9 місяців було збудовано другий в Україні комбікормовий завод.
Новації торкнулися й тваринництва: на фермах було впроваджено механічне доїння корів, механічне прибирання гною. Був узятий курс на спеціалізацію тваринництва, а саме, створено дітище Захарченка – «Колгосптваринпром», який давав державі сотні тонн свинини, яловичини, м’яса птиці, мільйони штук яєць. На полях посушливого південного району стали споруджувати систему зрошення. Було розпочато закладення міжколгоспного саду.
І за всім цим стояла постать невтомного, всюдисущого, мудрого першого секретаря райкому. Під стать Олексію Захарченку був і голова Баштанського райвиконкому Іван Матвійчук. За керівництва цього дружнього тандему багато чого вдалося зробити в районі. Про це добре пам’ятають соратники Олексія Гавриловича М. А. Лупін, А. М. Адамов, М. В. Бардачов, С. М. Марковський, керівники господарств В. А. Григораш, В. Є. Москаленко, А. А. Дикий, В. П. Бондур та інші, які працювали під його керівництвом.
Поряд з питаннями сільськогосподарського виробництва вирішувалися й проблеми соцкультпобуту, будівництва житла. Саме за керівництва О. Г. Захарченка й І. Є. Матвійчука в районі з’явився природний газ, був збудований Баштанський сирзавод. Займаючись питаннями партійного будівництва, Захарченко не забував про насущні проблеми жителів району. Він добився, щоб в Баштанці – єдиному сільському районі області – була створена дільниця по будівництву доріг від Миколаївського ДБУ-3 і почали прокладатися перші кілометри асфальтованих доріг. У селах будувалися школи, дитсадки. Баштанський був єдиним районом в області, де не було черги в дитсадки, де було розпочато будівництво кооперативного житла.
За керівництва О. Г. Захарченка було відновлено в Баштанці Центральний ставок, впорядковано центральну площу, на якій і досі з року в рік квітнуть троянди, а в ті часи паслися кози і телята.
Керівник району жив не лише хлібом єдиним, він дбав і про культуру. Для цього запросив з Новоодеського району талановитого спеціаліста Дмитра Черно, забезпечив його житлом і поставив завдання: в Баштанці повинен бути хор. Як пам’ять про О. Г. Захарченка, народний хоровий колектив у районному Палаці культури ось уже 40 років працює під незмінним керівництвом невтомного Д. С. Черно.
Олексій Гаврилович Захарченко настільки багатогранна особистість, що коротко розповісти про нього неможливо. Великий природолюб, він став ініціатором створення в степовому районі ГЛМС і лісництв, за що йому треба низько вклонитися. Почалося заліснення, з’явилися соснові гаї, дикі тварини, раніше невідомі нашому степовому краю: єноти, косулі, кабани, борсуки, фазани, лебеді та інші рідкісні види.
– Обстановка в бюро райкому була дуже доброзичливою, – згадує колишній секретар РК КПУ А. М. Адамов. – Олексій Гаврилович – людина толерантна, дипломатична, не боявся доручати нам, своїм колегам, вирішення багатьох питань, ніколи без потреби не підвищував голос. І цим заслужив великий авторитет серед керівників і простих трудівників району. Це – Людина з великої літери, кажуть всі, хто його пам’ятає.
– О. Г. Захарченко за 6 років зробив Баштанку відомою на весь Союз, – додав М. А. Лупін, – а його зробила відомим Баштанка. Він поістину творив добро без самолюбування.
Уряд високо оцінив працю Захарченка, нагородивши його орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями. Його обирали депутатом Верховної Ради України, депутатом обласної ради. Після Баштанки його було обрано секретарем Миколаївського обкому КПУ, де він продовжував свою новаторську діяльність у галузі сільського господарства.
Коли Захарченко приїжджає у Баштанку, все йому тут до болю рідне й знайоме, бо скрізь вгадується його хазяйський почерк.
Шановний Олексію Гавриловичу! Баштанці шанують Вас і пам’ятають. І вдячні за все, що Ви зробили для нашого району. Нехай же доля буде прихильною до Вас ще багато років і обдаровує міцним здоров’ям. З роси і води Вам!
Валентина СВИРСА
Немає коментарів:
Дописати коментар