Персональна виставка – це завжди результат наполегливої праці і самореалізації майстра у всіх гранях його творчості. Серед робіт, представлених на огляд, багато сюжетних композицій, у яких відображено український побут з яскравими персонажами-козаками, селянські хатинки із солом’яними дахами, млини з вітряками, тварини, витіюваті дитячі іграшки, сільнички, аромо-будиночки, підсвічники – кожна робота унікальна й неповторна. Отже, недарма невелика музейна кімната наповнилася близьким нам усім українським духом.
Опубліковано у "Голосі Баштанщини" 26 вересня 2019 року №97-98
Майстри кажуть, що глина – живий матеріал, який слухається творця тільки тоді, коли у нього в душі гармонія з собою і навколишнім світом. Тож можна вважати, що Олександр – гармонійна людина, бо вміло підкорив собі цей матеріал, зріднився з ним і без нього не уявляє свого існування. Вкладаючи часточку своєї душі в кожну роботу, він виготовляє що завгодно: від мініатюрних черепашок і їжачків до об’ємної селянської господи з будинком, традиційною літньою кухнею, парканом і поросятами у господарському дворі.
Зазвичай, у народних умільців є вчителі-наставники, а в Олександра їх немає. Він навчався всьому сам, методом спроб і помилок. Потяг до ліплення відчув ще в п’ятирічному віці, коли попросив батьків зліпити йому коня, а натомість отримав колобка. Це не влаштувало хлопця, оскільки сильно любив цих граційних істот, тому бажання отримати скульптуру коня не залишало його.
– Я настільки «дістав» батьків своїми проханнями, що невдовзі вони купили мені пачку пластиліну. З цього все і почалося, – розповідав кераміст.
Пізніше, десь з 12-річного віку, Олександр почав працювати з глиною, що дуже йому сподобалося. Спочатку брав матеріал з місцевих покладів, користувався новопавлівською глиною, навіть діставав глину з-під Слов’янська. Перед використанням у роботі здійснював довгу процедуру очищення від усіляких непотрібних домішок, що забирало доволі багато часу.
Місцевий природний матеріал не був ідеальний, але роботи, які виготовив з нього майстер, вийшли особливими. Своєрідне забарвлення надає їм додаткової об’ємності і натуральності. Пізніше з’явилася можливість купувати фабричну глину, вже готову для роботи, яку в домашніх умовах ніколи не зробиш. З неї можна створювати вироби з дрібними деталями, вона добре випалюється і не втрачає потрібної форми. Мало чи багато, але для отримання кінцевого результату виріб потрібно 8-9 годин випалювати у печі при плюс 900 °C. Для цього Олександр купив собі спеціальну електричну піч.
– Пробував зробити власноруч, але температура для випалювання у ній була недостатньою. Дровами топлю, дим іде, сусіди «раді», а результату немає, – жартуючи, пояснював майстер.
Після такої обробки глина набуває міцності: не боїться ні вологи, ні вогню, ні часу. Подібні керамічні вироби тисячоліттями лежать у землі, про що свідчать результати археологічних розкопок.
Авторські роботи кераміста унікальні, їх не знайдеш ніде – ні в музеях на виставках, ні в магазинах. Як каже Олександр, 95% ідей народжуються у його голові, він не копіює нічиї роботи. Багато зроблено на замовлення своєї музи – дружини, яка в усьому підтримує свого чоловіка й надихає його займатися творчістю. Мало того і сама має художній хист, розписує деякі готові роботи, виготовлені чоловіком. Проте майстер віддає перевагу не розфарбованим виробам, а таким, що мають колір натуральної глини.
Кожен митець потребує визнання. Якщо його роботи цінуються, подобаються людям і приносять користь, відкривається друге дихання і з’являється бажання творити далі. У мистецькому колі давно побутує думка про створення у Баштанці творчого виставкового центру, де кожен майстер зможе показати свої роботи, знайти шанувальників, продати вироби. Це стане неабияким поштовхом до розвитку народного мистецтва, адже Баштанщина надзвичайно багата на талановитих людей.
Були досить тривалі періоди в житті Олександра, коли бажання працювати з глиною зовсім зникало. Одного разу творча криза затягнулася на цілих чотири роки. Сьогодні він готовий навіть узяти учнів і передати їм усі свої знання, напрацьовані за багато років творчих пошуків. Каже, що для роботи з глиною не треба якогось особливого таланту, потрібне велике бажання, працелюбність, посидючість, бо розпочате не можна відкласти на потім, треба якнайшвидше закінчити роботу, щоб отримати якісний виріб.
Олександр каже, що робота з глиною – це можливість зануритися в тривалу медитацію, і відпочити від повсякденних проблем. Втілюючи чергову ідею, він може працювати по кілька годин поспіль, часто від опівночі і до ранку. Для нього це найбільш продуктивний період доби.
Присутні на виставці уважно розглядали кожен виріб, захоплювались самобутньою творчістю баштанчанина, його вигадкою, фантазією, почуттям гумору, дарували квіти і висловлювали вдячність за те, що змогли стати учасниками події, де, як сказала Олена Козявко, відбулася перемога творчості над буденністю.
За високу майстерність і розвиток національної культури, збереження й відродження народних промислів начальник відділу освіти, молоді і спорту Баштанської міської ради Світлана Березовська вручила Олександру подяку, народний вокальний колектив «Дивограй» МБК подарував пісню, а місцевий поет Степан Твердий, під впливом побаченого і спогадів майстра, присвятив йому вірш.
Любов КУРОЧКІНА
Немає коментарів:
Дописати коментар