У мальовничому селі Привільне, що розкинулось на широкому березі ріки Інгул, всі готувались до зустрічі Нового 1953 року. Мороз неквапно малював візерунки на вікнах ошатних осель, в яких прикрашали ялинки, господині готували святкові страви, дітлахи з нетерпінням чекали подарунків від Діда Мороза. А родина Калачових Ірини Сергіївни та Івана Івановича з години на годину очікували диво: народження маляти. 31 грудня 1952 року у молодого подружжя народилася донечка, яку вирішили назвати Любов.
Маленька росла допитливою, енергійною дівчинкою. З дитинства мріяла бути ветлікарем, тому у школі добре навчалась, особливо полюбляла уроки природи та біології. Дуже любила тварин, тож всі безпритульні цуценята і кошенята с. Привільне знаходили притулок у обійсті Калачових. Хто тільки у них не жив: і лелека з переламаним крилом, і голуби, і навіть видра. У 1968 році Люба вступила до Новополтавського зооветтехнікуму МТС УРСР на спеціальність «ветеринарія». Під час навчання зарекомендувала себе, як старанна та відповідальна студентка. Ні одне практичне заняття, колоквіум чи семінар не обходились без її активної участі. У 1972 році Любов Іванівна Калачова успішно закінчила технікум.
