Людмила Буцька: «У держслужбі всі працюють на результат»

23 червня своє професійне свято відзначатимуть державні службовці. Тільки високий професіоналізм, чесність і відповідальність людей, які перебувають на службі у держави, дозволяє правильно організувати ефективне управління на всіх рівнях влади. 

Сьогодні в Україні налічується близько 200 тисяч державних службовців. У Баштанській райдержадміністрації трудиться 119 посадовців, більшість з них – жінки. Завдяки реорганізаційним процесам у колектив прийшло багато нових молодих спеціалістів, які працюють поряд з досвідченими, що присвятили держслужбі не один десяток років свого життя. У кожного з них своя доля і свій шлях, що складаються не тільки з робочих моментів. За калькою «чиновник» перш за все стоїть людина, з її думками, переживаннями, очікуваннями, з неповторним внутрішнім світом, що вартий уваги й захоплення.

У переддень професійного свята ми вирішили розповісти вам про жінку, яка 25 років свого життя присвятила державній службі. Це головний спеціаліст відділу діловодства та контролю апарату РДА Людмила Анатоліївна БУЦЬКА. 

Успішно завершивши Баштанську ЗОШ №1 пані Людмила не стояла перед вибором ким бути, але й не мріяла про роботу на держслужбі. Дівчина знала, що хоче стати вчителем української мови й літератури, бо завдяки своєму кумиру – геніальному педагогу Людмилі Богдан – була безмірно закохана у цей предмет. Отже, без вагань вступила до Миколаївського педагогічного інституту, здобула омріяну професію і по завершенню працювала в рідній школі за спеціальністю. Комунікабельна, відкрита й енергійна молода вчителька швидко завоювала авторитет серед колег і учнів. Все було б добре, якби не проблеми зі здоров’ям. Лікарі поставили вердикт: працювати у школі не можна, бо у зв’язку з хворобою є вірогідність взагалі втратити голос. 

Так у 1996 році життєва дорога привела дівчину до районної державної адміністрації. Після проходження конкурсних процедур Людмилу призначили спеціалістом організаційно-контрольного відділу та координаційної діяльності комісій Баштанської райдержадміністрації. 

– Тоді я була наймолодшою у колективі. Поряд працювали, можна сказати, корифеї державної служби, багато з яких мали великий досвід роботи. Мені пояснили чим я буду займатися, але все невідоме завжди насторожує. Тому, звичайно, відчувала дискомфорт, велике хвилювання й тривогу, проте старші колеги допомогли мені адаптуватися, зрозуміти суть моєї роботи. Тож з часом, оволодівши необхідними знаннями й навичками, стала хорошим виконавцем.

Щиро вдячна своїм тодішнім наставникам Людмилі Луценко, Аделіні Олійник, Валентині Сокол. Ніколи не забуду який потужний професійний вишкіл пройшла у Діни Ніколаєнко, котра очолювала тоді апарат РДА. Вона не давала розслаблятися нікому, і мені також. Тому було все – і сльози, і розпач. Однак ця вольова жінка зіграла важливу роль у моєму професійному зростанні, бо саме вона навчила мене організованості в роботі. 

Після декретної відпустки чотири роки працювала у приймальні, тоді головою РДА був Володимир Артеменко. Завдяки йому я побачила яким повинен бути справжній керівник. Методи його роботи приносили успіх, показники економічного розвитку району зростали. У ньому поєднувались усе – далекоглядність, мудрість, виваженість, толерантність, професійність. Він вимагав від своїх працівників гарних результатів, любив дисципліну й порядок, але разом з тим піклувався про своїх підлеглих і поважав їхній труд. 

З великою повагою згадую Євгена Звонова, Анатолія Кізілова, Івана Рубського, Семена Марковського, Ольгу Лебєдєву, Миколу Герасимлюка та багатьох інших працівників РДА, з якими тісно співпрацювала. За розуміння й підтримку я вдячна своїм колегам: Лілії Висоцькій, з якою трудилася багато років в одному відділі, з нею довелося спробувати не один пуд солі, начальнику нашого відділу Олені Процак, керівнику апарату районної державної адміністрації Тетяні Лемеш. Ми працюємо в команді, взаємопов’язані один з одним, як і повинно бути у кожному трудовому колективі, а тим паче в РДА. Апаратна робота – це серце цілого механізму районної адміністрації. Важливо, щоб усі документи своєчасно відпрацьовувались, бо за кожним стоїть людина з її малими й великими проблемами, що потребують ефективного вирішення. Тож, коли все чітко, колектив згуртований, кожен добре знає свою ділянку роботи і вчасно виконує поставлені задачі, тоді й робота ладиться.

У нас принцип «сам за себе» не працює. Кожен має різний професійний та життєвий досвід, характер, втім усіх поєднує одне – прагнення працювати на спільний результат, – розповіла Людмила Буцька.

Особливість держслужби в тому, що існує певний порядок, регламент дій для вирішення того чи іншого питання і його треба дотримуватися. Безліч різноманітних документів, листів, офіційних запитів, узгоджень як всередині адміністрації, так і з іншими органами влади. Тому не кожен витримує цей принцип і ритм роботи, багато людей, спробувавши цей хліб, довго не затримувались на держслужбі. Людмилу Анатоліївну робота влаштовує, тому ніколи не шкодувала, що працює в райдержадміністрації. 

Реалізувати себе як професіонала в якійсь галузі актуально для кожної людини, але не менш важливо, особливо для жінки, вміти при постійній зайнятості успішно поєднати дві невід’ємні половини нашого життя – роботу і сім’ю. Якби складно не було, але пані Людмила знаходить у собі сили бути турботливою донькою, мамою, дружиною. Хоча доводиться нелегко, адже доля весь час посилає їй випробування. Сім років тому важка хвороба підкосила чоловіка, безперервна боротьба з наслідками недуги триває й до сьогодні. Минулого року пішов з життя батько, хворіє мама (проблеми з ногами, тому не може ходити), а значить потребує постійної підтримки доньки. 

– Ці події змінили мене, я стала сильнішою, хоча іноді так хочеться бути слабкою, – говорить пані Людмила.

Жінка дуже вдячна керівництву й багатьом своїм колегам за розуміння, людяність і підтримку у складні періоди життя, коли фізичні й моральні сили були на межі. 

– Я завжди молю Бога за цих людей, за їхнє здоров’я, адже вони не дали мені впасти раніше, підтримують і сьогодні, – продовжувала розмову пані Людмила.

Л. А. Буцька – щаслива мама, бо ж має чудову доньку Юлію, на яку покладає великі надії. Дівчина, закінчивши школу із золотою медаллю, вступила до Полтавської медичної академії, зараз вчиться на п’ятому курсі вишу. Тож скоро у родині з’явиться дипломований лікар. 

У взаємовідносинах між людьми Людмила Анатоліївна цінує перш за все щирість, каже, що такі люди зазвичай відзначаються порядністю, відкритістю, надійністю, людяністю. Переконана, що хороших людей набагато більше. Завдяки їм світ виглядає не таким похмурим і труднощі долати легше. Однак вадою нашого суспільства вважає невміння людей радіти успіхам інших.

Колеги дуже цінують спів-працю з Людмилою Анатоліївною, кажуть, що завжди можуть покластися на цю енергійну, доброзичливу, комунікабельну жінку, що має широкий кругозір, знання правових аспектів діловодства, чітко організовує документообіг. 

– Людмила Анатоліївна – дуже відповідальна високопрофесійна працівниця, компетентна у багатьох питаннях, сумлінно і якісно виконує свої обов’язки. Як людина – надійна, безвідмовна, завжди готова підставити своє плече у потрібну мить, – коротко охарактеризувала свою колегу керівник апарату райдержадміністрації Тетяна Лемеш. 

Від ефективної діяльності не тільки держслужбовців, а кожного з нас у значній мірі залежить успіх тих соціальних і економічних перетворень, які нині тривають в Україні. Тільки наші впевнені спільні кроки дозволять досягти європейських стандартів життя, до яких ми всі так прагнемо.

Бажаємо Людмилі Анатоліївні і всім працівникам державної служби Баштанщини міцного здоров’я, щастя, натхнення і ефективних рішень на благо нашого краю. Нехай у ваших родинах завжди панують мир і благополуччя!

Любов КУРОЧКІНА

Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №24 від 19 червня 2021 року