Сергію 26 років. Його рідне місто окуповане росіянами. Він встиг виїхати звідти з родиною. Каже, що вирішили з батьком йти відвойовувати рідну землю, але в різні підрозділи. Сергій опинився у 128 бригаді ТрО.
Днями він вивозив побратимів на позиції, але не встиг повернутися з виїзду, як почув виклик: є троє поранених бійців з іншого підрозділу, а він найближчий до них. Ці події відбувалися у темний час доби, тож Сергію довелося у темряві їхати по новому для себе маршруту. Напрямок руху йому підказували через радіостанцію, слідкуючи за його машиною з дрону. «Я ж таксував, тому звик до такого прокладання маршруту», — жартує Сергій, розповідаючи цю історію.
Але тоді було не до жартів — росіяни чекали на машину евакуації, тому почали обстріл, але Сергій не розвернув, а доїхав до поранених. Поки допомагав залізти всім до кузова пікапа, ще один боєць отримав поранення від уламка міни — вибухи навколо не припинялися.
Вже коли Сергій приїхав на медичний пункт, він зрозумів, що його теж чиркнув один з уламків і якимось дивом не було значно серйознішого поранення — є привід поставити у календар позначку з черговим днем народження. Колись, після Перемоги, у кожного бійця буде багато таких свят, а зараз треба відмити машину від крові, бо темніє і незабаром новий бойовий виїзд.
Миколаївський ОТЦК та СП
за матеріалами 128 окремої бригади Сил ТРО ЗСУ
Немає коментарів:
Дописати коментар