Запрошуємо до обговорення проекту Закону України про внесення змін до законодавчих актів України з питань зайнятості населення

 Шановні жителі Баштанського району!
  Баштанський центр зайнятості з метою подальшого обговорення запрошує Вас ознайомитися з проектом закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття».
  Відгуки, зауваження та пропозиції просимо надсилати до Баштанського районного центру зайнятості.
 
Проект
(неофіційний текст)


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Закон України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 24, ст. 243) викласти в такій редакції:


"ЗАКОН УКРАЇНИ
Про зайнятість населення
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) аутсорсинг - передача на оплатній основі Національним агентством зайнятості частини своїх функцій у сфері працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, а також надання консультаційних та консалтингових послуг, послуг з професійної орієнтації, соціальної реабілітації суб'єктам господарювання на умовах договору;
2) безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;
3) вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;
4) ваучер - документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до цього Закону право на перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, здобуття наступного освітньо-професійного, освітнього ступеня у навчальних закладах чи у роботодавця, підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями у навчальних закладах чи у роботодавця;
5) вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб;
6) виробництво - діяльність, пов'язана з випуском (виготовленням) матеріального результату трудової діяльності або виробничих процесів, що має корисні властивості і призначений для використання споживачем з початку виготовлення до випуску готового продукту, яка включає всі стадії технологічного процесу (добувну, обробну, випускну (складальну));
7) державне регулювання зайнятості - формування і реалізація державної політики у сфері зайнятості населення з метою створення умов для забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості і соціального захисту в разі настання безробіття;
8) зайнятість - незаборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із використанням їх фізичних або інтелектуальних здібностей для задоволення їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність;
9) зареєстрований безробітний - особа, яка набула статусу зареєстрованого безробітного на умовах, визначених цим Законом;
10) конкурентоспроможність працівника - сукупність якостей особи, що характеризують її здатність працювати, рівень володіння знаннями, уміннями та навичками;
11) молодий працівник - громадянин України віком до 35 років, випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням навчального закладу чи територіального органу Національного агентства зайнятості, та продовжує працювати протягом трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, в тому числі незалежно від місця першого працевлаштування;
12) Національне агентство зайнятості - спеціалізована державна установа з надання послуг на ринку праці та соціального захисту від безробіття, зокрема з працевлаштування, професійного навчання населення працездатного віку, організації підтвердження результатів неформального професійного навчання, участь у прогнозуванні ситуації на ринку праці, управління коштами страхування від безробіття (далі - Національне агентство);
13) неповна зайнятість - зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;
14) необґрунтована відмова у працевлаштуванні - відмова у прийнятті на роботу за наявності вакантного робочого місця (посади), невмотивована або вмотивована посиланнями на обставини, що не відносяться до професійних та ділових якостей працівника, стан його здоров'я, що перешкоджає виконанню обов'язків за посадою, на яку здійснюється працевлаштування, чи встановлених чинним законодавством вимог або обмежень щодо окремих категорій працівників;
15) нове робоче місце - робоче місце, яке створене роботодавцем в результаті збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а для фізичних осіб - підприємців - збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах трудових договорів;
16) перше робоче місце - робоче місце, на якому особа вперше підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує та/або за яку сплачується єдиний внесок у порядку, встановленому законодавством, за умови завершення або припинення такою особою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних, вищих навчальних закладах або звільнення із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу чи альтернативної (невійськової) служби.
Не вважається першим робочим місцем робота на умовах стажування молоді, яка навчається, та випускників, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу чи альтернативної (невійськової) служби;
17) особи працездатного віку - особи віком від 16 років та які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку;
18) повна зайнятість - зайнятість працівника за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством, колективним або трудовим договором;
19) працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю;
20) працездатні особи - особи віком від 16 років та які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності;
21) продуктивна зайнятість - зайнятість, що дає змогу забезпечити ефективне суспільне виробництво та задовольнити потреби працівника на рівні не менше встановлених законодавством гарантій;
22) професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особи відповідно до її здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці;
23) ринок праці - система правових, соціально-трудових, економічних та організаційних відносин, що виникають між особами, які шукають роботу, працівниками, професійними спілками, роботодавцями та їх організаціями, органами державної влади у сфері задоволення потреби працівників у зайнятості, а роботодавців - у найманні працівників відповідно до законодавства;
24) соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення;
25) соціальний контракт - договір між зареєстрованим безробітним та територіальним органом Національного агентства, предметом якого є об'єднання зусиль сторін, спрямоване на працевлаштування зареєстрованого безробітного або забезпечення його іншими видами зайнятості (у тому числі тимчасової) шляхом активізації власних зусиль особи з подолання безробіття, стимулювання її активних дій на ринку праці, що надає право на отримання соціального захисту від безробіття в установленому законодавством порядку;
26) суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, - зареєстрована в установленому законом порядку юридична особа, яка провадить господарську діяльність, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа - підприємець, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні та/або за кордоном відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
27) трудова міграція - переміщення особи, пов'язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальної одиниці з метою виконання або пошуку роботи;
28) часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного і структурного характеру без припинення трудових відносин;
29) транзитне робоче місце - робоче місце, утворене у випадках, передбачених цим Законом з метою отримання професійного досвіду для працевлаштування окремих категорій громадян на умовах строкового трудового договору, при розірванні якого не застосовуються окремі гарантії, передбачені законодавством про працю;
30) шукач роботи - особа, що звертається до територіального органу Національного агентства з метою отримання соціальних послуг, передбачених частиною другою статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та якій не може бути надано в установленому порядку статус безробітного або відмовлено в його наданні.
2. Терміни "роботодавці", "працівники", "особи, які забезпечують себе роботою самостійно", "сторони соціального діалогу", "молодь", "неформальне професійне навчання працівників" та "внутрішньо переміщені особи" вживаються у значенні, наведеному в законах України "Про організації роботодавців їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про соціальний діалог в Україні", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про професійний розвиток працівників" та "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Стаття 2. Законодавство України про зайнятість населення
1. Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.
2. У разі коли міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про зайнятість населення, застосовуються правила міжнародного договору.
3. На відносини у сфері зайнятості населення не поширюються вимоги законів України "Про адміністративні послуги" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Стаття 3. Право на зайнятість
1. Кожен має право на вільно обрану зайнятість.
2. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється.
Добровільна незайнятість особи не може бути підставою для притягнення її до відповідальності.
3. Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
4. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 4. Зайняте населення
1. До зайнятого населення належать:
а) особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
б) обрали інші види зайнятості, зокрема:
фізичні особи - підприємці;
фізичні особи - засновники (учасники) юридичних осіб (які отримують дохід від такої участі);
особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, члени особистих селянських господарств, для яких членство в особистому селянському господарстві є основною роботою відповідно до статті 8 Закону України "Про особисте селянське господарство", члени фермерських господарств, особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність;
особи, які проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу;
особи, які на законних підставах працюють за кордоном;
особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою;
члени органів управління (нагляду, контролю) суб'єктів господарювання, які отримують дохід від такої діяльності;
члени кооперативів (у разі, якщо вони обіймають в такому кооперативі посади, які передбачають отримання доходу), голови громадських організацій та спілок, які отримують дохід від такої діяльності;
особи, які надають послуги (виконують роботи) відповідно до цивільно-правових договорів.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.
2. До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом.
Стаття 5. Гарантії у сфері зайнятості населення
1. Держава гарантує у сфері зайнятості:
1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;
2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства;
3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;
5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;
6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку;
7) соціальний захист у разі настання безробіття;
8) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у працевлаштуванні на роботу і незаконного звільнення; створення умов для поєднання зайнятості працівників із сімейними обов'язками;
9) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, визначене цим Законом.
Стаття 6. Право особи на вибір місця, виду діяльності та роду занять
1. Кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору.
2. Реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння Національного агентства та його територіальних органів чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.
Стаття 7. Право особи на професійну орієнтацію
1. Кожен має право на професійну орієнтацію, яке забезпечується шляхом надання комплексу профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності та інших профорієнтаційних послуг.
2. Особи мають право на безоплатні послуги з професійної орієнтації з метою обрання або зміни виду діяльності, місця роботи, режиму праці.
Стаття 8. Право особи на професійне навчання
1. Кожен має право на професійне навчання упродовж всього життя, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.
Стаття 9. Право особи на соціальний захист у разі настання безробіття
1. Кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом:
1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття;
2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства;
3) інтеграції на ринку праці;
4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
Стаття 10. Право особи на трудову діяльність за кордоном
1. Громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю за кордоном, якщо така діяльність не заборонена законодавством України та держави перебування.
2. Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 11. Право особи на захист від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення
1. Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками віку, статі, інвалідності, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, сексуальної орієнтації, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
2. Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.
3. Забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу), інші види зайнятості, передбачені статтею 4 цього Закону, зазначати вік, інвалідність кандидатів, пропонувати роботу (зайнятість) лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, сексуальної орієнтації, за мовними або іншими ознаками.
Забороняється вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.
Обмеження щодо змісту реклами про вакансії, інші види зайнятості та відповідальність за порушення встановленого порядку їх розповсюдження встановлюються Законом України "Про рекламу".
У разі виявлення Національним агентством та його територіальними органами порушень вимог цієї статті та статті 24 1 Закону України "Про рекламу" під час опрацювання відомостей про вакансії (інші види зайнятості), отриманих від роботодавців, приватних посередників на ринку праці, а також аналізу друкованих та електронних засобів масової інформації, Національне агентство та його територіальні органи повідомляють про такі факти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення для відповідного реагування у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.".
Стаття 12. Право особи на доступ до інформації у сфері зайнятості населення
1. Кожен має право на безоплатне одержання інформації про пропонування і попит на робочу силу, зокрема про вільні робочі місця (посади), можливості та умови працевлаштування на території України і за кордоном, професійну орієнтацію, професійне навчання та інші послуги, передбачені законодавством.
2. Держава забезпечує доступ до інформації у сфері зайнятості населення через органи державної влади та засоби масової інформації.
Стаття 13. Право особи на захист прав у сфері зайнятості населення
1. Кожен має право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, що застосовують найману працю, а також дій або бездіяльності посадових осіб, що призвели до порушення права особи на зайнятість, відповідно до законодавства.
Стаття 14. Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:
1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:
поновлює трудову діяльність після виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шестирічного віку за медичним висновком, протягом шести місяців з дня закінчення такої відпустки (дія квоти протягом трьох років з дня виходу з відпустки);
утримує без одного з подружжя дитину віком до 14 років, дитину-інваліда, інваліда з дитинства та/або інваліда I групи;
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
3) особи, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, або примусового лікування (дія квоти протягом трьох років з дня закінчення відбуття покарання або примусового лікування);
4) молодь віком від 15 до 24 років включно (або старше, у разі продовження навчання у навчальних закладах, до закінчення такого навчання), яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби та протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби вперше приймається на роботу (дія квоти протягом трьох років з дня працевлаштування на перше робоче місце);
5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 2 і менше років;
6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
7) внутрішньо переміщені особи (дія квоти протягом строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи);
8) особи, звільнені з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу після участі у проведенні антитерористичної операції (дія квоти протягом одного року з дня працевлаштування).
2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям, які мають середньооблікову чисельність штатних працівників понад 20 осіб, встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності працівників за попередній календарний рік.
3. Підприємства, установи, організації самостійно щорічно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Підприємства, установи, організації можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до територіальних органів Національного агентства.
Обов'язковою умовою дотримання підприємствами, установами, організаціями квоти вважається працевлаштування таких громадян протягом календарного року відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що підприємства, установи, організації інформують щороку територіальні органи Національного агентства у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
4. При відмові у прийнятті на роботу громадянам, зазначеним у частині першій цієї статті, підприємства, установи, організації зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.
5. Підприємства, установи, організації, які протягом календарного року виконали квоту, мають право на одержання компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі працевлаштування за направлення територіальних органів Національного агентства зареєстрованих безробітних з числа громадян, зазначених у пунктах 1, 4, 6 - 7 частини першої цієї статті, понад встановлену п'ятивідсоткову квоту за відповідну особу відповідно до статті 26 цього Закону.
Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Стаття 15. Принципи та мета, основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення
1. Державна політика зайнятості населення базується на принципах:
1) пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;
2) відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;
3) забезпечення рівних можливостей населення у реалізації конституційного права на працю;
4) сприяння ефективному використанню трудового потенціалу та забезпечення соціального захисту населення від безробіття.
2. Метою державної політики у сфері зайнятості населення є:
1) забезпечення рівних можливостей особам у реалізації їх права на працю;
2) сприяння підвищенню професійного рівня працездатного населення відповідно до суспільних потреб;
3) сприяння зайнятості населення, у тому числі в сільській місцевості та на депресивних територіях;
4) забезпечення економіки кваліфікованими кадрами;
5) збалансування попиту на робочу силу (створення належної кількості робочих місць) та її пропонування (створення умов для професійного розвитку, гідних умов для праці);
6) пріоритетність забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості;
7) забезпечення соціального захисту осіб у разі настання безробіття, у тому числі шляхом виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття застрахованим особам в залежності від страхового стажу та причин настання безробіття;
8) орієнтація системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на проведення активних заходів, метою яких є прискорення повернення осіб до трудової діяльності;
9) посилення соціального та правового захисту громадян України, які працюють за кордоном, у тому числі шляхом активізації міжнародного співробітництва, укладення міжнародних договорів, що стосуються питань захисту прав трудових мігрантів.
3. Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є:
1) створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;
2) задоволення попиту пріоритетних галузей економіки у висококваліфікованих працівниках;
3) посилення мотивації до легальної і продуктивної праці;
4) активізація підприємницької ініціативи та самостійної зайнятості населення;
5) орієнтація системи професійного навчання на підготовку кадрів відповідно до потреб ринку праці;
6) сприяння підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання у професійному розвитку працівників;
7) збалансування попиту і пропонування щодо обсягу та рівня кваліфікації робочої сили на ринку праці шляхом системного прогнозування потреб економіки;
8) погодження професійних стандартів та ведення їх реєстру;
9) сприяння зайнятості громадян;
10) забезпечення створення рівних можливостей для реалізації суб'єктами господарювання інфраструктурних проектів та цільових програм, що фінансуються за рахунок державних коштів;
11) координація та контроль діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;
12) повернення безробітних до продуктивної зайнятості шляхом активізації, в першу чергу, власних зусиль та відповідальності таких осіб на ринку праці;
13) міжнародне співробітництво у сфері забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;
14) взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців та професійних спілок з метою забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості, зокрема здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення;
15) забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення;
16) здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці (частина перша статті 14 цього Закону);
17) заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця насамперед для громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці (частина перша статті 14 цього Закону);
18) забезпечення співпраці Національного агентства та його територіальних органів, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, інших посередників з працевлаштування та установ соціальної, професійної і трудової реабілітації інвалідів, центрів соціальних служб для молоді;
19) захист внутрішнього ринку праці шляхом регулювання залучення до роботи іноземних працівників.
Стаття 16. Реалізація державної політики у сфері зайнятості населення
1. Держава забезпечує реалізацію політики у сфері зайнятості населення шляхом:
1) проведення податкової, кредитно-грошової, інвестиційної, бюджетної, соціальної, зовнішньоекономічної та інноваційної політики з метою розширення сфери застосування праці, забезпечення повної, продуктивної, вільно обраної зайнятості, підвищення рівня кваліфікації та конкурентоспроможності робочої сили;
2) визначення у загальнодержавних програмах економічного та соціального розвитку, програмах економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст показників розвитку ринку праці та зайнятості населення та їх оцінювання за результатами реалізації таких програм;
3) включення до системи регулювання ринку праці заходів щодо запровадження стимулювання вітчизняного виробництва до створення нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки та сільській місцевості;
4) сприяння підвищенню конкурентоспроможності робочої сили та зайнятості населення;
5) соціального захисту громадян у разі настання безробіття;
6) сприяння самозайнятості населення шляхом стимулювання відкриття власного бізнесу, в тому числі в сільських населених пунктах та на депресивних територіях;
7) розвитку сільського аграрного туризму, кластерів народних художніх промислів;
8) створення умов для забезпечення підвищення конкурентоспроможності робочої сили та її мобільності;
9) прогнозування та оцінки впливу на ринок праці політики у сфері зайнятості;
10) ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Стаття 17. Органи, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення
1. Формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
2. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення. Національне агентство здійснює заходи з реалізації державної політики зайнятості відповідно до закону.
3. З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України через центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, здійснює оцінку впливу законодавства на ситуацію на ринку праці, прогнозування ситуації на ринку праці, розробляє і затверджує основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період, у яких визначаються шляхи та способи розв'язання проблем зайнятості населення і передбачаються заходи з консолідації зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулювання процесів, що відбуваються на ринку праці, для підвищення рівня зайнятості населення.
Основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення розробляються на підставі основних прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зайнятості населення, на розвиток трудового потенціалу з визначенням механізму їх реалізації.
Координацію і контроль за виконанням основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснює центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Відповідальність за виконання основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення покладається на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
4. З метою організації роботи з розроблення та погодження професійних стандартів, моніторингу підтвердження результатів неформального навчання, впровадження Національної рамки кваліфікації, опрацювання пропозицій щодо збалансування та прогнозування ринку праці, взаємодії ринку освітніх послуг та ринку праці утворюються кваліфікаційно-галузеві (міжгалузеві) ради. Порядок створення, склад, завдання, функції, права, організації та фінансування роботи кваліфікаційно-галузевих (міжгалузевих) рад визначаються Кабінетом Міністрів України.
Координацію роботи, організаційно-технічне і методичне забезпечення діяльності кваліфікаційно-галузевих (міжгалузевих) рад здійснює центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 18. Територіальні та місцеві програми зайнятості населення
1. Територіальні та місцеві програми зайнятості населення спрямовані на реалізацію основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення в регіонах та є невід'ємним додатком до програм їх соціально-економічного розвитку.
2. У територіальних та місцевих програмах зайнятості населення визначаються основні показники ринку праці та заходи, спрямовані на збалансування попиту і пропонування робочої сили на територіальних ринках праці, соціального захисту безробітних, забезпечення зайнятості громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, обсяги фінансування громадських робіт, які повинні задовольняти потребу у таких роботах зареєстрованих безробітних протягом календарного року та мати регулярний характер.
3. Координація роботи із здійснення заходів, передбачених програмами зайнятості населення, покладається на центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, органи соціального діалогу у сфері зайнятості, Міністерство праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи у сфері праці і соціального захисту обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та органи місцевого самоврядування.
Стаття 19. Органи соціального діалогу у сфері зайнятості
1. Для підготовки погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості можуть створюватися координаційні комітети сприяння зайнятості та інші органи соціального діалогу.
2. Порядок формування органів соціального діалогу у сфері зайнятості, повноваження та організація їх роботи визначаються відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний діалог в Україні".
Стаття 20. Фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері зайнятості населення
1. Фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду соціального захисту інвалідів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших джерел відповідно до законодавства.
Розділ III
СТРУКТУРА, КОМПЕТЕНЦІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА ЗАЙНЯТОСТІ, ПРАВОВИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ЙОГО ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 21. Національне агентство зайнятості
1. Національне агентство зайнятості є державною установою, діяльність якої спрямовується і координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Національне агентство здійснює свою діяльність безпосередньо та через територіальні органи:
регіональні агентства зайнятості, які можуть утворюватись в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
місцеві агентства зайнятості, які можуть утворюватись у районах, містах, районах у містах, містах та районах.
Регіональні та місцеві агентства утворюються Національним агентством у адміністративно-територіальних одиницях, де у цьому є потреба.
Національне агентство та його територіальні органи можуть мати у підпорядкуванні утворені ними підприємства, установи, організації, навчальні та наукові заклади, друковані та електронні засоби масової інформації.
Положення про Національне агентство та умови оплати праці його працівників затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
У разі відсутності на певній території місцевого територіального органу (підпорядкованої юридичної особи) Національного агентства або за бажанням особи або роботодавця, доступ до послуг, які надаються цими установами відповідно до закону, здійснюється у будь-який прийнятний для таких осіб або роботодавців спосіб (через філії, представництва, сервісні підрозділи, у мобільних пунктах, які підпорядковані Національному агентству, через мережу Інтернет, інші засоби телекомунікації, шляхом довезення до територіальних органів Національного агентства у місцевості із ускладненою транспортною доступністю, встановлення обладнання для самостійного пошуку роботи або зв'язку із персональним консультантом тощо).
Для надання комплексних послуг окремим категоріям населення можуть утворюватися спеціальні сервісні підрозділи, положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Виконання функцій таких підрозділів може бути доручено на договірних засадах юридичними або фізичними особами, відібраними для цього на конкурсних засадах. Порядок відбору надавачів таких послуг встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Національне агентство та його територіальні органи для виконання завдань у сфері працевлаштування безробітних з числа громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; надання консультаційних та консалтингових послуг, послуг з професійної орієнтації, соціальної реабілітації, а також для здійснення організаційної, технічної, аналітичної, інформаційно-довідкової роботи мають право залучати суб'єктів господарювання на умовах аутсорсінгу, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виконання зазначених функцій може здійснюватися суб'єктами господарювання, відібраними для цього на конкурсних засадах. Порядок відбору надавачів таких послуг встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
2. Послуги, що надаються Національним агентством та його територіальними органами є безоплатними.
3. Фінансування діяльності Національного агентства, його територіальних органів, підпорядкованих підприємств, установ, організацій, навчальних та наукових закладів, сервісних підрозділів та виконання ним функцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
4. Національне агентство очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, на контрактній основі. З Головою Національного агентства та керівниками його територіальних органів укладаються контракти на строк до п'яти років з правом їх продовження на такий же строк у разі успішного виконання завдань і функцій, визначених цим Законом, та проходження атестації.
5. Національне агентство та його територіальні органи здійснюють роботу із забезпечення діяльності підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, науково-дослідних закладів, що здійснюють аналіз та прогнозування ринку праці на коротко та середньостроковий період.
6. Працівники Національного агентства та його територіальних органів підлягають атестації, яка проводиться не частіше ніж один раз на три роки.
Кваліфікаційні вимоги до працівників Національного агентства та його територіальних органів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Національне агентство, його територіальні органи забезпечують регулярне (не рідше одного разу на п'ять років) підвищення кваліфікації працівників, а також проходження підвищення кваліфікації працівниками протягом шести місяців з дня прийняття на роботу.
7. Голова Національного агентства та керівники його територіальних органів мають право самостійно визначати кількість працюючих у системі їх органів в межах погодженої з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, граничної чисельності працівників з метою запровадження додаткових заходів матеріального стимулювання або збільшення розміру оплати праці, запровадження для них соціального пакету, за умови якісного виконання завдань та функцій, в межах коштів, передбачених на таку мету бюджетом Фонду.
8. За сумлінне та ефективне виконання працівниками місцевих територіальних органів Національного агентства своїх обов'язків під час надання послуг із сприяння у працевлаштуванні зареєстрованих безробітних або надання послуг роботодавцям із добору працівників вони мають право на додаткову матеріальну винагороду, яка виплачується за наслідками проведеного аналізу їх роботи за квартал. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи встановлюються правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
9. З працівниками Національного агентства та його територіальних органів, які вперше влаштовуються на роботу до таких органів, укладається строковий трудовий договір строком на один рік. У разі своєчасного та якісного виконання у цей період своїх обов'язків, такі працівники мають право на укладення безстрокового трудового договору.
Трудові відносини з працівниками Національного агентства та його територіальних органів припиняються з підстав, передбачених законодавством про працю, а також у випадку, порушення правил етики поведінки працівників соціальної сфери, затвердженої центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, або у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення.
10. При Національному агентстві утворюється Рада національного ринку праці, як консультативно-дорадчий орган, до повноважень якого належить:
підготовка пропозицій центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, щодо забезпечення ефективного функціонування національного ринку праці, діяльності Національного агентства, його територіальних органів, підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, наукових та навчальних закладів, на підставі аналізу тенденцій на національному ринку праці;
розгляд та внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань функціонування ринку праці.
До складу Ради національного ринку праці входять на паритетних засадах представники держави (від центральних органів виконавчої влади, обласних та місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування), застрахованих осіб, роботодавців, з числа експертів у сферах економіки, фінансів, права, ринку праці, які здійснюють повноваження на громадських засадах.
Склад Ради національного ринку праці та положення про неї затверджується центральним органом виконавчої з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 22. Завдання та функції Національного агентства, його територіальних органів
1. Основними завданнями Національного агентства, його територіальних органів є:
1) здійснення передбачених законодавством заходів щодо сприяння зайнятості населення та соціального захисту від безробіття;
2) внесення пропозицій Міністру - керівнику центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення, трудової міграції, соціального страхування від безробіття, удосконалення її нормативної бази;
3) надання комплексних агентських послуг:
роботодавцям - з добору працівників, підвищення рівня їх конкурентоспроможності на ринку праці, збереженню трудового колективу у випадку загрози вивільнення, професійного навчання під потребу роботодавця, підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників за робітничими професіями;
населенню - сприяння у працевлаштуванні (інших видах зайнятості), у тому числі працевлаштуванню за кордон, інтеграції на ринку праці, професійному самовизначенні, трудовій міграції, підтвердженні результатів неформального навчання за робітничими професіями, набутті першого трудового досвіду, зміни виду зайнятості на більш продуктивну;
4) управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштами державного та місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги, отриманих для реалізації визначених законом завдань та функцій;
5) аналіз попиту, пропозиції та ризиків на ринку праці, вивчення суспільної думки щодо реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, трудової міграції, соціального захисту від безробіття;
6) участь у реалізації державних програм або заходах, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення, в тому числі регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств.
2. Національне агентство та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань:
1) ведуть облік шукачів роботи та наданих їм послуг;
2) здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг;
3) організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці та навчання населення працездатного віку;
4) здійснюють заходи з інтеграції на ринку праці;
5) організовують роботу з підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями;
6) інформують населення, органи виконавчої влади та навчальні заклади про попит та пропонування робочої сили на ринку праці, права та гарантії у сфері зайнятості населення та у разі настання безробіття;
7) здійснюють в установленому законодавством порядку збирання, опрацювання, подання та поширення адміністративних даних про попит та пропонування робочої сили (інших видів зайнятості) на ринку праці, надання соціальних послуг населенню та роботодавцям;
8) аналізують показники попиту та пропонування робочої сили і вносять центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення пропозиції щодо прогнозування ринку праці на коротко та середньострокову перспективу;
9) здійснюють моніторинг потреб ринку праці в професійно-кваліфікаційному розрізі, публічно представляють результати діяльності Національного агентства;
10) беруть участь у розробленні основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період, територіальних програм зайнятості населення та їх виконанні;
11) взаємодіють з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць;
12) забезпечують виконання функцій виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в тому числі надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону, та з цією метою здійснюють обробку персональних даних осіб;
13) формують базу вакансій (інших видів зайнятості) шляхом внесення до неї відомостей про вакансії (інші види зайнятості), отриману від роботодавців, в тому числі всіх органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб державної та комунальної форм власності, приватних посередників на ринку праці, в тому числі здійснюють аналіз друкованих та електронних засобів масової інформації та базу резюме зареєстрованих безробітних та інших шукачів роботи;
14) здійснюють обмін інформацією з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування України або державними органами, органами місцевого самоврядування для забезпечення виконання вимог цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";
15) видають роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів;
16) виступають стороною державно-приватного партнерства у сфері зайнятості населення, трудової міграції, реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів, беруть участь у розробці професійних стандартів;
17) здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", коштами державного та місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги, отриманих для реалізації визначених законом завдань та функцій, виступають органами управління майном, що використовується у процесі їх діяльності та діяльності підпорядкованих їм підприємствам, установам, організаціям, навчальним та науковим закладам;
18) здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції, накладають адміністративні штрафи, стягують у судовому порядку несплачені у добровільному порядку суми штрафів, які спрямовуються у дохід Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
19) беруть участь у проведенні наукових досліджень з питань зайнятості населення, функціонування ринку праці та соціального захисту населення від безробіття, вивчають міжнародний досвід, виступають замовниками незалежних соціологічних та маркетингових досліджень з метою запровадження інноваційних форм сприяння зайнятості населення, замовниками наукових робіт, досліджень і методичного забезпечення, засновниками засобів масової інформації;
20) беруть участь у здійсненні міжнародного співробітництва для розв'язання проблем зайнятості населення, соціального захисту громадян від безробіття та трудової міграції;
21) надають безоплатно підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичним особам, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, консультації з питань працевлаштування інвалідів та інших категорій осіб;
23) забезпечують у випадках, передбачених законом або рішенням Кабінету Міністрів України, реалізацію програм (заходів) сприяння зайнятості, спрямованих на створення нових робочих місць для працевлаштування безробітних, підвищення рівня їх трудової мобільності, виступають замовником таких програм (заходів), здійснюють залучення на безповоротній основі на зазначені цілі коштів приватних інвесторів та міжнародної технічної допомоги, а також отримання гуманітарної допомоги тощо.
Стаття 23. Єдина інформаційно-аналітична система Національного агентства
1. Єдина інформаційно-аналітична система Національного агентства, функціонує для:
1) інформаційної підтримки реалізації державної політики у сфері зайнятості населення;
2) проведення моніторингу ринку праці, аналізу попиту та пропонування робочої сили;
3) забезпечення виконання Національним агентством, покладених на нього функцій та завдань.
4) створення системи збору та обробки інформації від роботодавців, засобів масової інформації, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, подання якої, передбачене цим Законом;
5) забезпечення функціонування електронних сервісів для зареєстрованих безробітних, роботодавців та інших клієнтів Національного агентства, надання можливості особам, які шукають роботу, отримувати інформаційно-консультаційні та послуги з пошуку роботи за допомогою мережі Інтернет, а також мобільного зв'язку.
2. До Єдиної інформаційно-аналітичної системи Національного агентства включається інформація, що надійшла від територіальних органів, підприємств, установ і організацій Національного агентства, громадян, роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та органів державної влади, засобів масової інформації.
3. Інформація з Єдиної інформаційно-аналітичної системи Національного агентства надається та використовується відповідно до законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".
4. Відомості у Єдиній інформаційно-аналітичній системі Національного агентства зберігаються протягом строку, встановленого для відповідних документів у паперовому вигляді, та не можуть бути знищені за заявою суб'єкта персональних даних до закінчення такого строку.
Розділ IV
СПРИЯННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Стаття 24. Заходи щодо сприяння зайнятості населення
1. Заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються на:
1) забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці;
2) створення умов для активного пошуку роботи безробітними;
3) підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці.
2. До заходів щодо сприяння зайнятості населення належать:
1) професійна орієнтація населення;
2) стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних;
3) створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи;
4) сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка навчається;
5) організація громадських та інших робіт тимчасового характеру;
6) надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, компенсації відповідно до статті 26 цього Закону;
7) надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 цього Закону;
8) здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 25 цього Закону;
9) надання роботодавцям, які працевлаштовують окремі категорії громадян, компенсації відповідно до статті 27 цього Закону;
10) надання роботодавцям, що працевлаштовують молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, компенсації відповідно до статті 31 цього Закону;
11) інші заходи сприяння зайнятості, передбачені цим Законом, метою яких є працевлаштування зареєстрованих безробітних.
Стаття 25. Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб
1. Заходи сприяння зайнятості запроваджуються для внутрішньо переміщених осіб з числа зареєстрованих безробітних.
2. До заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів Національного агентства, зазначених у частині першій цієї статті, належать:
1) компенсація зареєстрованому безробітному з числа внутрішньо переміщених осіб фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування, а також витрат для проходження за направленням територіальних органів Національного агентства, попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування;
2) компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.
Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб з числа категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з відповідними територіальними органами Національного агентства;
3) компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
3. Фінансування заходів сприяння зайнятості, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів України (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний та якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття") після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням територіальних органів Національного агентства.
4. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації.
На роботодавців, які претендують на отримання компенсацій, передбачених цією статтею, поширюються вимоги частини третьої статті 26 цього Закону.
5. Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для осіб, зазначених у цій статті, визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 26. Стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці
1. Роботодавцю, який за направленням територіальних органів Національного агентства працевлаштовує громадян, зазначених у пунктах 1, 4, 6 частини першої статті 14 цього Закону, з числа зареєстрованих безробітних, понад розмір квоти, визначеної статтею 14 цього Закону, на умовах повного робочого дня та тижня строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, який зареєстрований в установленому порядку як безробітний, але якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається або строк її виплати закінчився), у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
2. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація з ініціативи роботодавця, за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, виплата компенсації припиняється, сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації, крім випадку коли на його робоче місце протягом 30 календарних днів за направленням територіального органу Національного агентства, у межах зазначеного строку працевлаштовується інший безробітний із числа осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 6 частини першої статті 14 цього Закону.
Виплата компенсації також припиняється у випадку коли протягом календарного року розмір квоти не було дотримано.
Роботодавці, які отримують компенсацію відповідно до цієї статті, зобов'язані повідомляти територіальні органи Національного агентства про зміну розміру квоти та необхідність припинення виплати компенсації. У випадку неповідомлення територіальних органів Національного агентства про такий факт або отримання компенсації на підставі недостовірної інформації, отримана внаслідок цього компенсація повертається до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації у повному обсязі.
3. Зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:
1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
У разі виявлення щонайменше однієї із зазначених обставин після початку виплати компенсації, її виплата припиняється. Продовження виплати здійснюється після усунення обставин, що спричинили її припинення.
Стаття 27. Стимулювання працевлаштування окремих категорій громадян
1. Роботодавцю, який працевлаштовує строком не менше ніж на два роки за направлення територіальних органів Національного агентства зареєстрованих безробітних з числа громадян, зазначених у пунктах 2 - 3, 5, 8 частини першої статті 14 цього Закону, щомісяця компенсуються витрати на оплату праці таких осіб (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць).
Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
2. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (в тому числі реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату) або за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, крім випадку коли на його робоче місце протягом 30 календарних днів за направленням територіального органу Національного агентства, у межах зазначеного строку працевлаштовується інший безробітний із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті.
3. На роботодавців, які претендують на отримання компенсацій, передбачених цією статтею, поширюються вимоги частини третьої статті 26 цього Закону.
Стаття 28. Стимулювання самозайнятості населення та створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва
1. Для стимулювання самозайнятості населення, підприємницької ініціативи територіальні органи Національного агентства забезпечують надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організації та провадження підприємницької діяльності із залученням на громадських засадах працівників органів державної влади, а також із залученням підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Територіальні органи Національного агентства залучають зареєстрованих безробітних, які виявили бажання отримати одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, за їх згодою та з урахуванням професійної діагностики, до навчання основам бізнесу.
З метою підвищення поінформованості громадян, які отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, або планують отримати таку допомогу, про ринок праці, сучасні вимоги до робочої сили, свої права та обов'язки, надання практичної допомоги в організації та веденні підприємницької діяльності на базі територіальних органів Національного агентства можуть створюватись консалтингові центри підтримки підприємницької діяльності.
Основними завданнями консалтингових центрів підтримки підприємницької діяльності є фахове консультування, надання допомоги та консалтингових послуг у плануванні та веденні підприємницької діяльності.
Послуги консалтинговими центрами підтримки підприємницької діяльності надаються безоплатно.
Консалтингові центри підтримки підприємницької діяльності співпрацюють з структурними підрозділами місцевої державної адміністрації шляхом укладення договорів про співпрацю, проведення спільних заходів (проектів).
Типове положення про консалтингові центри підтримки підприємницької діяльності затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
2. Суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів Національного агентства, на робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, який зареєстрований в установленому порядку як безробітний та якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"), протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України.
3. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, з ініціативи роботодавця до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума наданих коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу Національного агентства, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, за угодою сторін на його робоче місце за направленням територіального органу Національного агентства, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
4. Зазначена в частині другій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець: не відповідає вимогам частини третьої статті 26 цього Закону.
У разі виявлення щонайменше однієї із зазначених обставин після початку виплати компенсації, її виплата припиняється. Продовження виплати здійснюється після усунення обставин, що спричинили її припинення.
Стаття 29. Стимулювання зайнятості населення в сільській місцевості
1. Суб'єкти малого та середнього підприємництва, що здійснюють свою діяльність у сільській місцевості виключно у сфері виробництва товарів (продукції), мають право на відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України та/або міжнародної технічної допомоги частини відсотків за банківськими кредитами, залученими на створення нових робочих місць.
2. Кошти місцевих бюджетів та/або міжнародної технічної допомоги спрямовуються на відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються банками у національній валюті з метою реалізації інвестиційних бізнес-проектів або поповнення обігових коштів, залученими на створення нових робочих місць.
Відшкодування здійснюється місцевими державними адміністраціями у разі працевлаштування суб'єктом малого або середнього підприємництва зареєстрованого безробітного на умовах безстрокового трудового договору на створене ним нове робоче місце із заробітною платою не меншою, ніж подвійний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
3. Розмір відсоткової ставки, що підлягає відшкодуванню, не може бути вищим ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діє на момент прийняття такого рішення.
4. Порядок відшкодування частини відсотків за банківськими кредитами, залученими суб'єктами малого та середнього підприємництва для створення нових робочих місць, та граничний розмір кредиту, за яким здійснюється відшкодування частини відсотків за кредитами, залученими на створення нових робочих місць, визначається Кабінетом Міністрів України.
5. 3 метою залучення до роботи за відповідною професією (спеціальністю) в селах і селищах молодому працівнику, який уклав трудовий договір на строк не менш як три роки з підприємствами, установами та організаціями, що розташовані у таких населених пунктах, надається житло на строк його роботи у порядку та за переліком професій (спеціальностей), затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо молодий працівник пропрацює в такому населеному пункті не менше десяти років, житло передається йому у власність.
6. Роботодавцю, який за направленням територіальних органів Національного агентства працевлаштовує молодих працівників з числа зареєстрованих безробітних, у сільській місцевості на умовах повного робочого дня та тижня строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів Державного бюджету України, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація з ініціативи роботодавця, за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, виплата компенсації припиняється, сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до Державного бюджету України, крім випадку коли на його робоче місце протягом 30 календарних днів за направленням територіального органу Національного агентства, у межах зазначеного строку працевлаштовується інший безробітний, який відповідає критеріям молодого працівника.
Зазначена компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:
1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
У разі виявлення щонайменше однієї із зазначених обставин після початку виплати компенсації, її виплата припиняється. Продовження виплати здійснюється після усунення обставин, що спричинили її припинення.
Стаття 30. Працевлаштування на транзитні робочі місця
1. Транзитні робочі місця передбачають виконання кваліфікованих оплачуваних робіт.
2. Основним завданням працевлаштування на транзитне робоче місце є набуття безробітним трудового досвіду за отриманою, у тому числі за сприяння Національного агентства зайнятості, робітничою професією.
3. Працевлаштування на транзитне робоче місце здійснюється за умови, що строк після закінчення навчання професійно-технічного навчального закладу не перевищує 3 місяців.
4. Для працевлаштування категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", транзитні робочі місця створюються, насамперед, на соціальних підприємствах. При цьому термін перебування на такому робочому місці може збільшуватися до 1 року.
Стаття 31. Розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді яка навчається
1. Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.
Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.
Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.
Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.
Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки, яка у разі потреби оформляється згідно із законодавством.
2. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.
3. У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
4. Робота керівників стажування, призначених з числа працівників підприємства, організації, установи, може оплачуватися підприємством, організацією, установою за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування щомісяця у розмірах не менше 5 відсотків суми основної заробітної плати, яку вони отримують за основним місцем роботи.
5. Вищі та професійно-технічні навчальні заклади разом з роботодавцями сприяють студентам і учням у доступі до інформації про можливість стажування.
Стаття 32. Стимулювання працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, альтернативної (невійськової) служби
1. Молодь віком від 15 до 24 років включно (або старше, у разі продовження навчання у вищих навчальних закладах), яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, альтернативної (невійськової) служби, може залучатися до роботи на умовах стажування з метою набуття практичного досвіду роботи та оволодіння професійними уміннями і навичками.
Стажування здійснюється на підприємствах, в установах, організаціях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які забезпечують себе роботою самостійно на транзитних робочих місцях.
На осіб, залучених до роботи на умовах стажування, поширюється законодавство про працю.
Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.
За результатами проходження стажування роботодавцем надаються рекомендації щодо професійних та ділових якостей особи, умінь, навичок та досягнень, проявлених під час проходження стажування.
Примірна форма договору про стажування випускників затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
2. У разі залучення до роботи на умовах стажування осіб зазначених у абзаці першому частини першої цієї статті, з числа зареєстрованих безробітних за направленням територіального органу Національного агентства роботодавцю щомісяця протягом строку дії договору про стажування випускника компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
3. Роботодавцю, який за направленням територіального органу Національного агентства працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа осіб зазначених у абзаці першому частини першої цієї статті,, строком не менше ніж на два роки, компенсуються витрати на перепідготовку або підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
4. Компенсації, передбачені частинами другою та третьою цієї статті, надаються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату або за угодою сторін до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
На роботодавців, які претендують на отримання компенсацій, передбачених цією статтею, поширюються вимоги частини третьої статті 26 цього Закону.
Стаття 33. Розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності деяких категорій громадян
1. Право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації підготовки на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, здобуття наступного освітньо-професійного, освітнього ступеня за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності, а також на одноразове отримання ваучера на підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями мають:
1) особи, звільнені з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), служби в органах внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту або Державної кримінально-виконавчої служби України у зв'язку із організаційними заходами (скороченням чисельності, штату) або за станом здоров'я до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, за наявності вислуги не менше 10 років, які не набули права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
2) особи, які брали участь у проведенні антитерористичної операції та отримали статус учасника бойових дій і були звільнені з військової служби, до отримання права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
3) внутрішньо переміщені особи працездатного віку за відсутності підходящої роботи, до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.
Вибір професії (спеціальності) із затвердженого переліку, форми та місця навчання здійснюється особою.
2. Право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями мають також члени особистих селянських господарств працездатного віку до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.
3. Вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання, підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.
Оплата ваучера здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з його фінансових можливостей.
4. Порядок видачі Національним агентством ваучерів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перелік професій, спеціальностей для навчання за якими може бути виданий ваучер, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 34. Організація громадських та інших робіт тимчасового характеру
1. Громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
До громадських та інших робіт тимчасового характеру не відносяться роботи, що пов'язані з ризиком для життя та здоров'я.
2. Громадські роботи, що відповідають потребам певної територіальної громади або задовольняють суспільні потреби територіальних громад, організовуються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за участю територіальних органів Національного агентства, на договірних засадах.
Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджує Кабінет Міністрів України.
3. Види громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за такими критеріями:
1) мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
2) можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
3) мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
4) надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової та/або спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки;
5) не належать до сезонних робіт.
4. З особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів, строкові трудові договори для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця.
5. На осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.
6. Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.
У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та/або Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
7. Члени особистих селянських господарств, для яких членство в особистому селянському господарстві є основною роботою відповідно до статті 8 Закону України "Про особисте селянське господарство" мають право на участь у громадських роботах, що оплачуються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
8. Для додаткового стимулювання мотивації до праці та матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб роботодавцями організовуються строком до шести місяців роботи, що носять тимчасовий характер. Для організації таких видів робіт тимчасового характеру не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.
З безробітними, які залучаються до виконання робіт тимчасового характеру, укладаються трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів.
Фінансування організації робіт тимчасового характеру здійснюється за рахунок коштів роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.
9. За безробітними, які беруть участь у виконанні громадських або інших робіт тимчасового характеру, на період участі у таких роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством.
10. Порядок організації громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 35. Інтеграція на ринку праці
1. Інтеграція на ринку праці включає в себе комплекс заходів, що здійснюються Національним агентством, його територіальними органами, підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, утвореними Національним агентством відповідно до законодавства України, з метою активізації процесу пошуку роботи безробітними та посилення мотивації до праці, а також недопущення втрати професійних умінь та навичок, пов'язаних зі зміною соціально-економічного становища осіб, які втратили роботу.
До заходів з інтеграції на ринку праці належать:
1) надання інформаційних та консультаційних послуг, пов'язаних з працевлаштуванням;
2) професійна орієнтація зареєстрованих безробітних;
3) професійне навчання зареєстрованих безробітних;
4) індивідуальний супровід окремих категорій зареєстрованих безробітних під час та протягом шести місяців після працевлаштування;
5) соціальна реабілітація, що полягає у здійсненні заходів з психологічної підтримки осіб, які перебувають на обліку в територіальних органах Національного агентства більш як шість місяців, громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви, категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону.
Порядок здійснення територіальним органами Національного агентства заходів з індивідуального супроводу та соціальної реабілітації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Розділ V
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ ТА ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ
Стаття 36. Професійна орієнтація населення
1. Професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.
2. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами Національного агентства та утворюваними ними інформаційними осередками, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.
Стаття 37. Професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів Національного агентства
1. Професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів Національного агентства, як один із заходів на ринку праці, здійснюється шляхом:
1) професійного інформування, що полягає у наданні інформації про тенденції ринку праці, попит та пропозицію робочої сили, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи, в тому числі за допомогою електронних сервісів (ресурсів) для безробітних;
2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи, сприяння працевлаштуванню (іншим видам зайнятості), професійному саморозвитку на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;
3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.
2. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 38. Професійне навчання
1. Професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.
2. Система професійного навчання охоплює:
1) осіб, які проходять первинну професійну підготовку в навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців;
2) працівників, які проходять первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації впродовж трудової діяльності;
3) безробітних, які шукають роботу і потребують первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
3. Підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці відповідно до вимог сучасного виробництва та сфери послуг здійснюється шляхом забезпечення ефективного функціонування та розвитку системи професійного навчання незайнятого населення працездатного віку, професійного навчання працівників, сприяння у проведенні їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у навчальних закладах у тому числі Національного агентства, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
З цією метою роботодавець у порядку, передбаченому законодавством, колективним договором і угодами, періодично організовує для працівників професійне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації.
У випадку незабезпечення роботодавцем професійного навчання працівників протягом п'яти років, що передували їх вивільненню (крім осіб, зайнятих на некваліфікованих роботах та осіб, передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію), роботодавець відшкодовує територіальним органам Національного агентства вартість понесених витрат на його професійне навчання.
Професійне навчання зайнятого населення працездатного віку у навчальних закладах Національного агентства здійснюється в межах коштів, передбачених на цю мету місцевими бюджетами, фізичних та юридичних осіб та коштів міжнародної технічної допомоги.
4. Роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов'язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов'язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.
5. У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов'язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов'язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов'язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов'язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:
1) установлення інвалідності;
2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов'язане з учиненням працівником протиправних дій;
3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;
4) за власною ініціативою у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;
5) догляд за дитиною-інвалідом та (або) інвалідом I групи (незалежно від причини інвалідності).
6. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 39. Професійне навчання зареєстрованих безробітних
1. Професійне навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, разом з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, та за погодженням з репрезентативними всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців відповідно до законодавства про соціальний діалог.
2. Професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується територіальними органами Національного агентства, на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у навчальних закладах Національного агентства та у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Для підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці, сприяння їх самозайнятості територіальні органи Національного агентства, організовують професійне навчання за укрупненими (інтегрованими) робітничими професіями та іншими професіями, що користуються попитом на ринку праці.
Порядок відбору навчальних закладів (крім навчальних закладів Національного агентства) для організації професійного навчання зареєстрованих безробітних та/або їх проживання в період навчання за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
3. Організація професійного навчання зареєстрованих безробітних здійснюється територіальними органами Національного агентства на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення.
Роботодавці - замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.
4. За зареєстрованим безробітним, який проходить професійне навчання за направленням територіальних органів Національного агентства, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, що встановлені відповідно до законодавства.
5. Зареєстровані безробітні можуть підтвердити результати неформального професійного навчання за робітничими професіями за направленням територіальних органів Національного агентства у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розділ VI
ПОСЛУГИ З ПОСЕРЕДНИЦТВА У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ
Стаття 40. Діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні
1. Діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.
2. До послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).
3. Перелік суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, у тому числі за кордоном, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, формується та ведеться Національним агентством, в установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, порядку.
4. Суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, зобов'язані:
1) надавати громадянам повну та достовірну інформацію про попит роботодавця на робочу силу (вакансії), його вимоги щодо кваліфікації, досвіду роботи, про умови, характер та оплату праці;
2) співпрацювати з відповідним територіальним органом Національного агентства, підприємствами, установами та організаціями, профспілками та їх об'єднаннями, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями;
3) забезпечувати захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання і поширення такої інформації, встановлених законами України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців відповідно до закону;
4) подавати територіальним органам Національного агентства, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики;
5) вносити отриманні від роботодавців вакансії до Єдиної інформаційно-аналітичної системи Національного агентства із кодуванням інформації, яка дає можливість ідентифікувати роботодавця, шляхом приєднання до договору Національного агентства про користування базою вакансій (інших видів зайнятості), у разі, якщо суб'єкт господарювання має на меті працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа осіб, зазначених у статті 14 цього Закону, відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону;
6) подавати центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, інформацію про укладені договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном у порядку та строки, встановлені цим органом.
5. Суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, не мають права:
1) свідомо здійснювати набір, працевлаштування або наймання працівників для робіт, пов'язаних з неприйнятними небезпеками і ризиками, а також для робіт, на яких ці працівники можуть стати жертвами зловживань чи дискримінації будь-якого характеру;
2) перешкоджати найманню залученого працівника безпосередньо роботодавцем, обмежувати професійну мобільність працівника, накладати санкції на працівника, який погодився на роботу в іншого роботодавця;
3) надавати працівників у розпорядження роботодавця для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії.
Стаття 41. Діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні
1. Суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, співпрацюють з територіальними органами Національного агентства шляхом:
1) укладення договорів про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії), інші види зайнятості;
2) проведення спільних заходів (проектів);
3) консультування з метою вдосконалення професійної практики та надання послуг роботодавцям і особам, що шукають роботу, в тому числі тих, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
2. Суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди, у тому числі за надання інформаційно-консультаційних або інших супутніх послуг. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги.
3. У разі працевлаштування за сприянням суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, зареєстрованих безробітних з числа осіб, зазначених у статті 14 цього Закону, направлених територіальними органами Національного агентства, оплата таких послуг здійснюється зазначеними територіальними органами у порядку та розмірах, встановлених правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за рахунок коштів цього Фонду.
Обов'язковою умовою оплати таких послуг є укладення трудового договору між роботодавцем та зареєстрованим безробітним з числа осіб, зазначених у статті 14 цього Закону, не строк не менше ніж два роки.
У разі звільнення такого працівника з ініціативи роботодавця або за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплаченої суб'єкту господарювання винагороди повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або на його робоче місце за направленням територіального органу Національного агентства, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
Роботодавець та суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, несуть солідарну відповідальність у випадку повернення суми виплаченої за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття винагороди.
Стаття 42. Діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном
1. Діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про зовнішньоекономічну діяльність", цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном надаються в межах укладених з іноземними суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму) відповідно до заявок іноземного роботодавця щодо вільних робочих місць (вакансій), та включають надання інформаційно-консультаційних послуг, зокрема щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавця. Невід'ємним додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном є проект трудового договору, погоджений іноземним роботодавцем.
Суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, несе відповідальність згідно із законодавством за погіршення умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем, копія якого зберігається у такого суб'єкта протягом трьох років.
2. Надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється після укладення договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном між особою та суб'єктом господарювання. Суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, не має права отримувати від особи, якій надані такі послуги, плату до моменту отримання нею погодженого іноземним роботодавцем примірника трудового договору та підписання акта наданих послуг.
3. Суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, сприяє громадянам, яким надано такі послуги, у вирішенні питань правового і соціального захисту та інформує їх про механізм добровільної участі у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні.
4. Громадяни у період трудової діяльності за кордоном мають право брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні, зокрема пенсійному, відповідно до законодавства України, що дає їм право на соціальний захист у разі настання відповідних страхових випадків.
Стаття 43. Діяльність Національного агентства та його територіальних органів у сприянні працевлаштуванню громадян за кордоном
1. Національне агентство та його територіальні органи мають право сприяти працевлаштуванню громадян за кордон у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зазначена діяльність не потребує отримання передбаченої статтею 38 цього Закону ліцензії.
2. Сприяння у працевлаштуванні за кордон здійснюється відповідно до укладених міжнародних договорів, у яких Національне агентство та його територіальні органи визначено як уповноважені (компетентні) органи у цій сфері, які співпрацюють з іншим визначеними у договорі уповноваженими органами, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Діяльність суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця
1. Суб'єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників, за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця (юридичної особи), та за наявності згоди первинної профспілкової організації (у разі її утворення) і зобов'язані:
1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника;
2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж подвійний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;
3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;
4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь працівника відповідно до класів професійного ризику виробництва, до якого віднесено роботодавця, який застосовує працю направленого до нього працівника;
5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.
2. Суб'єкт господарювання може здійснювати наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у фізичних осіб на підставі укладеного договору між суб'єктом господарювання та фізичною особою про надання послуг.
3. Суб'єкту господарювання заборонено направляти працівників на робочі місця до роботодавця, в якого:
1) протягом календарного року до дня звернення скорочено чисельність (штат) працівників;
2) працівники залучаються для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, включених до переліку, які дають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
3) залучаються працівники для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.
Стаття 45. Об'єднання суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні
1. Суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, можуть утворювати об'єднання (асоціації) відповідно до законодавства.
2. Об'єднання (асоціація) суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, має право:
1) надавати пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення;
2) захищати права своїх членів та представляти їх інтереси в органах державної влади, Національного агентства.
Стаття 46. Державне регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні
1. Державне регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, здійснюється, зокрема, шляхом:
1) ведення переліку таких суб'єктів господарювання;
2) правового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, що надають особам послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, а також добору кадрів для роботодавців.
Розділ VII
ЗАСТОСУВАННЯ ПРАЦІ (ПОСЛУГ) ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ
Стаття 47. Застосування праці (послуг) іноземців та осіб без громадянства в Україні
1. Підприємства, установи та організації мають право на застосування праці (послуг) іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається Національним агентством або за його дорученням територіальними органами на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Дозвіл підприємству, установі, організації на застосування праці (послуг) іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці (послуг), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Дозвіл видається також на застосування праці (послуг):
іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів, укладених між вітчизняним та іноземним суб'єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках договору, не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору;
іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії";
осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
3. Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці (послуг) іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу та продовження дії дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або осіб, які потребують додаткового захисту, плата за видачу дозволу не справляється.
Порядок оскарження рішень про відмову у видачі дозволу, анулювання дозволу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
4. Іноземці та особи без громадянства мають право провадити в Україні інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності відповідно до законодавства.
5. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
6. Без передбаченого цією статтею дозволу здійснюється працевлаштування:
1) іноземців, які постійно проживають в Україні;
2) іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
3) іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
5) працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
8) працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
10) іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
11) іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;
12) інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7. Залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки, здійснюється на підставах, визначених Законом України "Про імміграцію".
Розділ VIII
БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 48. Статус зареєстрованого безробітного
1. Статусу зареєстрованого безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка не належить до зайнятого населення відповідно до статті 4 цього Закону, через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
2. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою з першого дня реєстрації у територіальних органах Національного агентства незалежно від місця проживання чи місця перебування з одночасним розміщенням їх резюме на інформаційних ресурсах Національного агентства.
Порядок реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку шукачів роботи, у тому числі електронного, у територіальних органах Національного агентства визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 49. Соціальний контракт
1. Не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня реєстрації особи як безробітної між нею та територіальним органом Національного агентства укладаються соціальний контракт.
2. У соціальному контракті мають бути встановлені:
1) предмет соціального контракту;
2) права і обов'язки зареєстрованого безробітного та територіального органу Національного агентства;
3) порядок надання територіальним органом Національного агентства зареєстрованому безробітному послуг, в тому числі за допомогою інтерактивних ресурсів, з пошуку підходящої роботи, профорієнтації, інформаційних та консультаційних послуг тощо та підставі соціального контракту;
4) відповідальність сторін за порушення умов соціального контракту;
5) термін дії соціального контракту;
6) порядок внесення змін і підстави припинення соціального контракту.
До соціального контракту додається індивідуальна програма інтеграції на ринку праці, якою передбачається обов'язковий для зареєстрованого безробітного перелік заходів, спрямованих на підвищення його конкурентоспроможності на ринку праці та працевлаштування.
Соціальний контракт та індивідуальна програма інтеграції на ринку праці підписуються зареєстрованим безробітним та працівником територіального органу Національного агентства, який здійснюватиме супроводження зареєстрованого безробітного. Відмова від підписання соціального контракту зареєстрованого безробітного є відмовою від послуг територіального органу Національного агентства.
Примірна форма соціального контракту та індивідуальної програми інтеграції на ринку праці затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 50. Права та обов'язки зареєстрованих безробітних
1. Зареєстровані безробітні мають право на:
1) безоплатне одержання від територіальних органів Національного агентства:
послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру, інших видів зайнятості, інтеграції на ринку праці;
консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
інформації про свої права та обов'язки як безробітного;
відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;
2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону;
3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;
4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.
2. Зареєстровані безробітні зобов'язані:
1) самостійно та за сприяння територіальних органів Національного агентства, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;
2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на п'ятнадцять календарних днів, крім випадків обслуговування із застосуванням електронних сервісів, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку шукачів роботи, у тому числі електронного, у територіальних органах Національного агентства, визначеному Кабінетом Міністрів України;
3) дотримуватися умов соціального контракту та індивідуальної програми інтеграції на ринку праці;
4) інформувати територіальний орган Національного агентства, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
3. Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу Національного агентства, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Стаття 51. Припинення реєстрації безробітного
1. Реєстрація безробітного в територіальному органі Національного агентства, припиняється у разі:
1) зайнятості особи;
2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили;
3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг;
4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання;
5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу Національного агентства;
6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу Національного агентства, без поважних причин;
7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 15 календарних днів з дати прийняття рішення про таке відвідування або отримання відповідного електронного сервісу (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами);
8) встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг;
9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг);
10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);
11) вступу на навчання за денною формою;
12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
13) досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років;
14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною у медичному висновку;
15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;
16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності;
17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.
2. У разі припинення реєстрації відповідно до пунктів 4-9 частини першої цієї статті особа, якій було припинено реєстрацію, має право набути статус зареєстрованого безробітного не раніше ніж через 90 календарних днів з дня припинення реєстрації.
Стаття 52. Підходяща робота для безробітного
1. Підходящою для зареєстрованого безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Для осіб із заробітною платою, розмір якої перевищує середній розмір, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітна, при підборі підходящої роботи береться до уваги такий середній розмір.
Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.
2. Для зареєстрованих безробітних, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, або оплачувана робота, яка не потребує професійної підготовки, а для зареєстрованих безробітних, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу Національного агентства.
3. У разі коли неможливо надати зареєстрованому безробітному роботу за професією протягом двох місяців з дня реєстрації в територіальному органі Національного агентства, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.
4. Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 6 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.
Якщо зазначені особи відмовляються від проходження професійного навчання, підходящою роботою для них є участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких становить сім та більше робочих днів протягом місяця (у тому числі сумарно).
5. У разі зміни зареєстрованим безробітним професії за направленням територіального органу Національного агентства, підходящою вважається робота за новою (без урахування розміру заробітної плати за останнім місцем роботи) та за попередньою професією (спеціальністю).
Якщо зареєстрований безробітний не працевлаштувався протягом місяця з дня закінчення навчання за направленням територіального органу Національного агентства, для нього підходящою роботою є участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких становить сім та більше робочих днів протягом місяця (у тому числі сумарно).
6. Підбір підходящої роботи для інвалідів (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.
7. Для зареєстрованих безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, осіб, які виконували роботу (надавали послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів або тих, які набули статус зареєстрованого безробітного після припинення трудового договору на сезонних роботах та зареєстровані в територіальному органі Національного агентства більш як два місяці, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких становить сім та більше робочих днів протягом місяця (у тому числі сумарно).
Для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 6 місяців) перерви (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років), підходящою роботою також вважається участь у громадських роботах, а також інших роботах тимчасового характеру, що відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями, тривалість яких становить сім та більше робочих днів протягом місяця (у тому числі сумарно).
8. Підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо:
місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради;
умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати);
умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.
9. Без згоди громадянина йому не може пропонуватися робота, яка потребує зміни місця проживання.
Стаття 53. Допомога по частковому безробіттю
1. Допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом Національного агентства застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення на підприємстві передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із вимушеним зупиненням (скороченням) виробництва продукції, без припинення трудових відносин у разі, коли зупинення (скорочення) виробництва продукції на підприємстві або в цеху, дільниці має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше одного місяця і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць.
Про зупинення (скорочення) виробництва роботодавець зобов'язаний повідомляти територіальний орган Національного агентства письмово за формою та у строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
2. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, працювали не менше шести календарних місяців, сплачували страхові внески та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць.
3. Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, коли:
1) зупинення (скорочення) виробництва носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;
2) є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у цехах;
3) повідомлення про зупинення (скорочення) виробництва подано до територіального органу Національного агентства з порушенням визначених законодавством України строків;
4) працівник:
відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу на цьому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
працює на цьому або іншому підприємстві за сумісництвом;
проходить альтернативну (невійськову) службу;
залучений до профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків, передбачених статтею 7 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
4. Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Обсяги видатків коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття для надання підприємствам коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю передбачаються у бюджеті Фонду на рік, виходячи з його фінансових можливостей.
Розмір допомоги не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
5. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше 180 календарних днів протягом року.
6. У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40, пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
7. Підприємство не може звернутися за наступним одержанням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше ніж через рік після закінчення строку виплати допомоги по частковому безробіттю.
8. Порядок надання допомоги по частковому безробіттю встановлюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 54. Масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця
1. Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:
1) одного місяця:
вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;
вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;
2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
2. Показники масового вивільнення працівників, заходи з їх запобігання та з мінімізації негативних наслідків встановлюються колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях.
3. Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.
4. У разі коли масове вивільнення працівників спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою.
Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розділ IX
СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ НА РИНКУ ПРАЦІ
Стаття 55. Участь роботодавців у забезпеченні зайнятості населення
1. Права і обов'язки роботодавців та їх об'єднань щодо забезпечення зайнятості населення, захисту від безробіття та його наслідків визначаються цим Законом, законами України "Про організації роботодавців" та "Про соціальний діалог в Україні", іншими нормативно-правовими актами, колективними договорами та угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.
2. Роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом:
1) створення умов для реалізації громадянами права на працю;
2) додержання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
3) участі у розробці професійних стандартів та погодження змісту професійного навчання;
4) реалізації права на обрання навчальних закладів, підприємств, установ та організацій для професійного навчання безробітного відповідно до встановлених вимог;
5) участі у державній кваліфікаційній атестації, державній атестації осіб за результатами професійного навчання та підтвердженні професійної кваліфікації за робітничими професіями осіб, що бажають підтвердити результати неформального навчання;
6) подання пропозицій до проектів актів законодавства з питань зайнятості населення та трудової міграції;
7) участі у здійсненні контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення, трудової міграції, професійного навчання та підтвердження кваліфікації працівників.
3. Роботодавці зобов'язані:
1) забезпечувати гідні умови праці, які відповідають вимогам законодавства в сфері оплати праці, охорони і гігієни праці;
2) вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом'якшення їх наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників;
3) здійснювати інші заходи щодо сприяння зайнятості населення, передбачені колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях.
Для цього роботодавець в ході консультацій надає профспілковим представникам необхідну інформацію (в письмовому вигляді) щодо цих заходів, включаючи інформацію про мотиви та причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників та кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, критерії, що застосовуватимуться при визначенні працівників, які підлягають звільненню;
4) своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:
попит на робочу силу (вакансії), в тому числі для стажування молоді, яка навчається, і випускників, на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, інші види зайнятості;
заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення;
5) проводити попередні консультації з первинною профспілковою організацією, з якою укладено колективний договір, залучення працівників інших роботодавців, зокрема працівників суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.
6) письмово повідомляти шукача роботи або направленого їм для працевлаштування зареєстрованого безробітного про причини відмови у працевлаштуванні.
4. Роботодавці мають право:
1) проводити добір працівників безпосередньо або через територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні;
2) брати участь через представницькі органи роботодавців в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у роботі Ради національного ринку праці;
3) взаємодіяти з Національним агентством та його територіальним органами, у створенні банку даних про вільні робочі місця (посади), в тому числі для стажування молоді, яка навчається, і випускників, на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, сприянні працевлаштуванню безробітних та визначенні перспективної потреби у кадрах;
4) застосовувати працю (послуги) іноземців та осіб без громадянства в порядку, визначеному законом, у тому числі на умовах сумісництва;
5) одержувати від Національного агентства та його територіальних органів безоплатно інформацію про пропонування робочої сили, послуги з добору і направлення на працевлаштування незайнятого населення, у тому числі осіб, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, а також інших осіб, які шукають роботу, інші послуги, передбачені цим Законом, спрямовані на стимулювання роботодавців до працевлаштування зареєстрованих безробітних;
6) брати участь в організації та проведенні громадських робіт, організовувати та проводити інші види робіт тимчасового характеру;
7) проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам;
8) оскаржувати в установленому порядку дії або бездіяльність Національного агентства та його територіальних органів, вимагати скасування (перегляду) прийнятих ними з порушенням законодавства рішень;
9) брати участь у фінансуванні заходів щодо сприяння зайнятості населення відповідно до законодавства;
10) одержувати від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, компенсації у розмірах і порядку, що встановлені цим Законом та іншими актами законодавства, прийнятими на його виконання.
5. Роботодавцям забороняється:
1) висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу та під час проведення добору працівників, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя;
2) застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин;
3) залучати до роботи працівників, що наймаються суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, для подальшого виконання ними роботи на інших підприємствах, в установах та організаціях у разі, коли у такого роботодавця:
протягом року здійснено скорочення чисельності (штату) працюючих;
не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;
передбачається виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.
6. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь у:
1) формуванні та реалізації державної і регіональної політики зайнятості та здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
2) розробленні проектів актів законодавства з питань зайнятості населення та трудової міграції;
3) управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до законодавства, роботі Ради національного ринку праці;
4) розробленні та оновленні професійних стандартів (кваліфікаційних характеристик), сприянні розвитку системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, забезпеченні їх належної якості;
5) організації та проведенні досліджень з проблем поточної та перспективної потреби ринку праці.
7. Організації роботодавців мають право вносити органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду пропозиції щодо зайнятості населення.
Стаття 56. Участь професійних спілок та їх об'єднань у забезпеченні зайнятості населення
1. Права і обов'язки професійних спілок та їх об'єднань щодо забезпечення зайнятості населення, захисту від безробіття та його наслідків визначаються цим Законом, законами України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про соціальний діалог в Україні", іншими нормативно-правовими актами, колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях.
2. Професійні спілки та їх об'єднання:
1) беруть участь у:
здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
розробленні проектів актів законодавства з питань зайнятості населення та трудової міграції;
розробленні механізму та здійсненні контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення, трудової міграції, професійного навчання та підтвердженні кваліфікації працівників;
розробленні заходів щодо соціального захисту працівників, які вивільняються з підприємств, установ та організацій з ініціативи роботодавців;
роботі координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та Ради національного ринку праці;
консультаціях з питань залучення і використання в Україні іноземної робочої сили;
управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до законодавства, зокрема у формуванні проекту бюджету Фонду на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;
розробленні та оновленні професійних стандартів (кваліфікаційних характеристик), сприянні розвитку системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, забезпеченні їх належної якості та працевлаштуванні випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів;
проведенні досліджень з проблем поточної та перспективної потреби ринку праці;
2) проводять разом з організаціями роботодавців та їх об'єднаннями, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування консультації з питань зайнятості населення.
3. Професійні спілки та їх об'єднання мають право вносити органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям та їх об'єднанням обов'язкові для розгляду пропозиції щодо вдосконалення механізму забезпечення зайнятості населення.
Розділ X
КОНТРОЛЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Стаття 57. Контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення
1. Державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює в межах компетенції центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення.
2. Громадський контроль у сфері зайнятості населення здійснюють професійні спілки та їх об'єднання, роботодавці та їх об'єднання.
3. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 58. Контроль за додержанням законодавства у сфері провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном
1. Державний контроль за наявністю ліцензій у суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та за додержанням ними вимог цього Закону та Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" здійснює в межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 59. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення
1. Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
2. У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
3. У разі неподання або порушення порядку подання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, крім суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
4. У разі застосування роботодавцем праці (послуг) іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця:
на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
5. У разі неподання або порушення роботодавцем (іншим суб'єктом господарювання у випадку, передбаченому цим Законом) установленого порядку подання даних про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
6. У разі порушення суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, вимог частини другої статті 40 цього Закону стягується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
7. У разі порушення роботодавцем, вимог частини першої, третьої статті 11 цього Закону стягується штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
8. У разі провадження суб'єктами господарювання діяльності без включення до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, крім працевлаштування за кордоном, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців сплачується штраф у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення за кожне виявлене порушення.
9. Штрафи, накладення яких передбачено цією статтею, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частинах другій - восьмій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,.
12. У разі несплати (відмови від сплати) протягом місяця передбачених цією статтею штрафів їх стягнення здійснюється в судовому порядку.
Суми штрафів, зазначених у частинах другій - восьмій цієї статті цієї статті, зараховуються до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
13. Посадові особи суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, які порушили вимоги законодавства під час надання таких послуг, несуть відповідальність згідно із законодавством. Невиконання суб'єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, вимог законодавства під час надання таких послуг є підставою для прийняття рішення про припинення діяльності.
Стаття 60. Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном
1. Центральний орган виконавчої з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, застосовує до суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, фінансові санкції:
1) за провадження суб'єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії накладається штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
2) за порушення суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, вимог чинного законодавства у сфері ліцензування накладається штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
3) за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про укладені договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та кількість працевлаштованих осіб, передбаченої цим Законом, накладається штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
4) за невиконання розпорядження про усунення порушень вимог цього Закону накладається штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
5) за провадження суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, діяльності без включення до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні накладається штраф у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
2. Штрафи, передбачені цією статтею, накладаються центральним органом виконавчої з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Штрафи, передбачені цією статтею, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
3. У разі несплати суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, штрафу протягом місяця, примусове його стягнення здійснюється органами державної виконавчої служби.
4. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства у сфері провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Стаття 61. Відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з провадженням діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном
1. Провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Порушення вимог законодавства у сфері ліцензування тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про укладені договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та кількість працевлаштованих осіб, передбаченої цим Законом, тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 20 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Невиконання розпорядження про усунення порушень тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5. Провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без включення до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 20 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
6. Протоколи про вчинення правопорушення складаються посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення.
7. Право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, мають керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення, його заступник та уповноважені посадові особи.
8. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені цією статтею, здійснюються відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 62. Оскарження дій або бездіяльності Національного агентства та його територіальних органів
1. Дії або бездіяльність Національного агентства або його територіальних органів можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
2. Порядок розгляду скарг визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
3. За результатами розгляду скарги, рішення, які прийняті із порушенням законодавства, підлягають перегляду або скасуванню.
Розділ X
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.".
2. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375):
1) доповнити статтею 21 такого змісту:
"Стаття 21. Рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці
Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від статі, віку, інвалідності, раси, кольору шкіри, етнічного, соціального походження, сексуальної орієнтації, сімейного та майнового стану, місця проживання, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, за мовними або іншими ознаками, роду і характеру занять та інших обставин.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі, віку, інвалідності, раси, кольору шкіри, етнічного, соціального походження, сексуальної орієнтації, сімейного та майнового стану, місця проживання, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладанні та зміні трудового договору, призупиненні та припиненні трудових відносин не допускається.";
2) доповнити статтями 71 та 7 2 такого змісту:
"Стаття 71. Особливості регулювання надомної праці
1. Під час укладення трудового договору або пізніше за взаємною згодою сторони можуть домовитися про виконання працівником роботи вдома (надомну працю), якщо такий працівник підтверджує наявність належних умов надомної праці, які не порушують норми законодавства України щодо охорони праці, пожежної і санітарної безпеки, що засвідчується окремим застереженням у трудовому договорі.
2. Трудовим договором про роботу вдома може бути передбачено використання працівником власного обладнання, устаткування та інструментів з відповідною компенсацією їх зношення (амортизації), а також відшкодування інших витрат, пов'язаних з виконанням роботи вдома: плати за електроенергію, водопостачання тощо.
3. Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу вдома, сировиною, матеріалами та напівфабрикатами, розрахунків за виготовлену продукцію, відшкодування вартості матеріалів, вивезення готової продукції встановлюються трудовим договором.
У разі якщо отримання сировини і матеріалів, а також здача готової продукції проводяться працівником безпосередньо роботодавцеві, час, що витрачається на отримання і здачу, включається до робочого часу з відповідною оплатою.
Стаття 7 2. Особливості регулювання зайнятості домашніх працівників.
Домашня праця - робота, яку особа виконує в домашньому господарстві (сім'ї) для обслуговування цього домашнього господарства (сім'ї) та надання побутових і інших послуг членам домашнього господарства (сім'ї) або домашніх господарств (сімей), визначених трудовим договором.
Домашній працівник - це особа, яка займається домашньою працею (надає послуги) в межах трудових відносин з роботодавцем більше ніж 80 годин на місяць.
Домашня праця дозволяється особам від 16 років і старшим.
У трудовому договорі для домашнього працівника може бути зазначено випробувальний строк тривалістю не більше ніж один місяць.
Про бажання припинення трудового договору сторони повинні повідомити одна одну письмово не менше ніж за 14 днів.
У разі проживання домашнього працівника в сім'ї роботодавця роботодавець має забезпечувати повагу, моральну свободу та недоторканність особистого життя працівника.
Особливості регулювання домашньої праці визначаються умовами трудового договору. При цьому гарантії щодо зайнятості, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.";
3) у частині другій статті 13:
після абзацу сьомого доповнити абзацом такого змісту:
"умови надомної праці окремих працівників;";
після абзацу восьмого доповнити абзацом такого змісту:
"проведення консультацій з метою досягнення домовленостей щодо можливості уникнення масового вивільнення або зменшення кількості працівників у разі здійснення такого вивільнення, та мінімізації негативних наслідків такого звільнення;";
4) частину третю статті 26 після слів "медико-соціальної експертизи" доповнити словами "молоді, яка залучається до роботи на умовах стажування";
5) частину першу статті 44 після слів "Кодексу, працівникові" доповнити словами " (крім осіб, які залучаються до роботи на умовах стажування)";
6) у статті 492
частину першу після слів "вивільнення працівників" доповнити словами " (крім тих, які залучалися до роботи на умовах стажування)";
абзац другий викласти у такій редакції:
"Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Копію такого повідомлення власник або уповноважений ним орган направляє відповідному профспілковому представнику для надання ним пропозицій та зауважень до державної служби зайнятості.";
7) абзац перший статті 494 викласти у такій редакції:
"Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після надання професійним спілкам копії повідомлення щодо запланованого масового (колективного) звільнення, іншої необхідної інформації (в письмовому вигляді) щодо цих заходів, включаючи інформацію про мотиви та причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників та кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, критерії, що застосовуватимуться при визначенні працівників, які підлягають звільненню. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.";
8) частину третю статті 184 після слів "або дитини-інваліда" доповнити словами " (крім тих, які залучалися до роботи на умовах стажування)";
9) абзац п'ятий шостий статті 265 замінити абзацами у такій редакції:
"недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
допущення будь-якої дискримінації у сфері праці - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого допущено дискримінацію;
порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.".
3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
1) доповнити статтею стаття 165 6 у такій редакції:
"Стаття 165 6. Порушення законодавства, пов'язані з провадженням діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
1. Провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Порушення вимог законодавства у сфері ліцензування тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про укладені договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та кількість працевлаштованих осіб, передбаченої цим Законом, тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 20 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Невиконання розпорядження про усунення порушень тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5. Провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без включення до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 20 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
6. Протоколи про вчинення правопорушення складаються посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення.
7. Право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, мають керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення, його заступник та уповноважені посадові особи.
8. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені цією статтею, здійснюються відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.";
2) доповнити статтею 230 2 у такій редакції:
"Стаття 230 2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин та соціального захисту населення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, його заступник та уповноважені посадові особи.";
3) у частині другій статті 244 9 слова "центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники" замінити словами "Голова Національного агентства зайнятості, його заступники, керівники територіальних органів Національного агентства зайнятості та їх заступники".
4. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144):
1) у частині шостій статті 69 слова "інших категорій громадян, які потребують соціального захисту" замінити словами "а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";
2) доповнити статтею 131 1 такого змісту:
"Стаття 131 1. Соціальні підприємства
1. Соціальне підприємство - суб'єкт малого підприємництва, утворений юридичними та/або фізичними особами, в якому не менше 50 відсотків річної середньооблікової чисельності штатних працівників належать до категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", і розмір оплати праці таких осіб становить не менше ні ніж дві мінімальні заробітні плати за кожну особу.
2. Типова форма статуту соціального підприємства визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин та соціального захисту населення.
3. Рішення про надання статусу соціального підприємства приймається міжвідомчими комісіями з питань державної підтримки соціальних підприємств, які створюються при структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підприємство набуває статусу соціального з дня включення його до переліку соціальних підприємств за результатами прийнятого міжвідомчою комісією з питань державної підтримки соціальних підприємств рішення. Ведення переліку здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин та соціального захисту населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. Підприємства, які отримали статус соціальних, звільняються від сплати податку на прибуток підприємств відповідно до Податкового кодексу України.
5. Підприємство втрачає статус соціального у разі, якщо кількість його працівників з числа осіб, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", не відповідатиме вимозі, встановленій у частині першій цієї статті.
6. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування залучають соціальні підприємства до виконання загальнодержавних та місцевих програм, що фінансуються з відповідних бюджетів, а також державних замовлень для суспільних потреб у першочерговому порядку.".
5. Статтю 142 Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 13 - 14, ст. 112) доповнити пунктом 142.4 такого змісту:
"142.4. Звільняється від оподаткування прибуток соціальних підприємств, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, (крім підакцизних товарів), послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість працівників з числа категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
Зазначені підприємства мають право застосовувати цю пільгу за умови включення їх до переліку соціальних підприємств центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Підприємства, на які поширюється дія цього пункту, реєструються у відповідному контролюючому органі в порядку, передбаченому для платників цього податку.".
6. У Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради, 2006 р, N 32, ст. 271; 2014 р. N 6 - 7, ст. 80):
1) у статті 18:
у частині першій слова "державної служби зайнятості" замінити словами "територіального органу Національного агентства зайнятості";
у частині четвертій слова "державна служба зайнятості сприяє" замінити словами "територіальні органи Національного агентства зайнятості сприяють";
2) статтю 181 викласти у такій редакції:
"Стаття 181. Інвалід, який не досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та не належить до зайнятого населення відповідно до статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готовий та здатний приступити до роботи, має право бути зареєстрованим у територіальному органі Національного агентства зайнятості, як безробітний
Територіальний орган Національного агентства зайнятості, сприяє у працевлаштуванні інвалідам, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні, з урахуванням їх побажань, наявних у них професійних навичок і знань та індивідуальної програми реабілітації, у тому числі шляхом організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Фонд соціального захисту інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах суми адміністративно-господарських санкцій, що сплачуються за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленому статтею 19 цього Закону, та пені, що нараховується за несвоєчасну сплату таких санкцій, що надійшли до державного бюджету:
надає дотації роботодавцям на створення робочих місць, у тому числі спеціальних, для працевлаштування інвалідів, зареєстрованих в у територіальному органі Національного агентства зайнятості як безробітні;
фінансує витрати на професійне навчання (професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації) за направленням територіального органу Національного агентства зайнятості інвалідів, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні та яким відповідно до законодавства не призначається допомога по безробіттю.";
3) у статті 20:
у частині першій слова "коштів державного та місцевого бюджетів" замінити словами "коштів державного, місцевого бюджетів та коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування";
у частині шостій:
абзац четвертий викласти у такій редакції:
"фінансування витрат на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації інвалідів, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні та яким відповідно до законодавства не призначається допомога по безробіттю, у тому числі за направленням територіальних органів Національного агентства зайнятості, на професійне навчання інвалідів із числа випускників спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх навчальних закладів на спеціалізованих робочих місцях підприємств, організацій інвалідів;";
абзац шостий замінити абзацами такого змісту:
"надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, дотацій на створення робочих місць, у тому числі спеціальних, для працевлаштування інвалідів, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні;
компенсацію відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" фактичних витрат, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу, але не більше одного року, у разі працевлаштування строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів Національного агентства зайнятості інвалідів, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні та яким відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається або строк її виплати закінчився;
фінансування заходів сприяння зайнятості, визначених статтею 24 1 Закону України "Про зайнятість населення", у разі працевлаштування інваліда з числа внутрішньо переміщених осіб, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний та якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається або строк її виплати закінчився.".
У зв'язку з цим абзаци п'ятий - сьомий вважати абзацом восьмим - дев'ятим.
7. У статті 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 16, ст. 167 із наступними змінами):
1) частину другу після слів "альтернативної (невійськової) служби" доповнити словами "шляхом видання навчальним закладом відповідного направлення на працевлаштування";
2) частину четверту після слів "працевлаштування молоді" доповнити словами "у тому числі на перше робоче місце";
3) у частині дев'ятій слова "за наявності в них відповідного дозволу" виключити;
4) у частині десятій слова "Державна служба зайнятості" замінити словами "Національне агентство зайнятості";
5) частину дванадцяту після слів "державним замовленням" доповнити словами "шляхом видання навчальним закладом відповідного направлення на працевлаштування".
8. Частину другу статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 36, ст. 361) після абзацу восьмого доповнити абзацами такого змісту:
"умови надомної праці;
"проведення консультацій з метою досягнення домовленостей щодо можливості уникнення масового вивільнення або зменшення кількості працівників у разі здійснення такого вивільнення, та мінімізації негативних наслідків такого звільнення;".
У зв'язку з цим абзаци дев'ятий - тринадцятий вважати абзацами одинадцятим - п'ятнадцятим.
9. Статтю 24 1 Закону України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 39, ст. 181; 2013 р., N 24, ст. 243) викласти у такій редакції:
"Стаття 24 1. Реклама послуг із працевлаштування (інших видів зайнятості)
1. Забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу), інші види зайнятості, передбачені статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення", зазначати вік, інвалідність кандидатів, пропонувати роботу (зайнятість) лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи (зайнятості), сімейного та майнового стану, місця проживання, сексуальної орієнтації, за мовними або іншими ознаками.
2. Текст реклами суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, роботодавця, замовника послуг повинен містити:
примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні (інших видах зайнятості), інші пов'язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється;
ідентифікаційний код юридичної або фізичної особи, яка розміщує оголошення, з Єдиного державного реєстру підприємств юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, її місцезнаходження та дані про керівника.
3. У разі порушення вимог цієї статті рекламодавець сплачує до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. Штрафи за порушення вимог цієї статті накладаються уповноваженим органом з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та сплачуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за фактом виявлення реклами, без проведення контрольних заходів.".
10. У Законі України "Про місцеве самоврядування України" (Відомості Верховної Ради, 1997, N 24, ст. 170):
1) підпункт 2 пункту "а" статті 27 доповнити словами такого змісту:
"профілактика настання безробіття, підвищення конкурентоспроможності населення працездатного віку на ринку праці;";
2) підпункт 1 пункту "б" частини першої статті 34 викласти у такій редакції;
"1) підготовка і подання на затвердження ради цільових місцевих програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, участь у розробленні цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, що затверджуються відповідно районними, обласними радами;";
3) підпункт 7 пункту "б" частини першої статті 34 доповнити словами "в обсягах, що забезпечує потребу територіальних органів Національного агентства зайнятості".
11. Пункти 2 та 3 статті 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради, 1999, N 20 - 21, ст. 190) викласти у такій редакції:
"2) розробляє та організовує виконання перспективних та поточних територіальних програм зайнятості та заходи щодо профілактики настання безробіття, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці населення працездатного віку та соціальної захищеності різних груп населення від безробіття (в рамках програм соціально-економічного розвитку регіону);
3) забезпечує потребу територіальних органів Національного агентства зайнятості населення у проведенні згідно з законом громадських та тимчасових робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні;".
12. У Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 121; 2009 р., N 18, ст. 247, 2015 р., N 11, ст. 75):
1) статтю 2 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"На відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування не поширюються вимоги законів України "Про адміністративні послуги" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".";
2) частину першу статті 11 після слів "і потребують" доповнити словами "залучення до профілактичних заходів";
частину другу після слів "соціальних послуг" доповнити словами "залучення до заходів";
3) пункт 5 частини першої статті 25 викласти у такій редакції:
"5) страхування від безробіття:
допомога по безробіттю;
відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою, підвищенням кваліфікації та профорієнтацією;
допомога на поховання зареєстрованого безробітного;
профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.
інші види соціальних послуг та матеріального забезпечення, визначені законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення".";
4) у статті 27:
у частині першій:
абзац перший після слів "бути припинено" доповнити словами " (або не розпочато)";
у пункті "а" слово "неправдиві" замінити словом "недостовірні";
пункт "б" викласти у такій редакції:
"б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність або відповідальність за порушення законодавства про запобігання корупції, порушення присяги, наданої у випадку, передбаченому законом;";
пункт "в" після слів "внаслідок умисної" доповнити словом "(свідомої)".
13. Частини четверту та п'яту статті 49 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (Відомості Верховної Ради, 1998, N 32, ст. 215) викласти у такій редакції:
"Майно (об'єкти, споруди, основні фонди) навчальних закладів і установ професійно-технічної освіти, що перебувають у державній або комунальній власності, може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток професійно-технічної освіти, або для надання Національним агентством зайнятості та його територіальними органами послуг населенню, підпорядкованими їм навчальними закладами або іншими юридичними особами, передбачених законами України "Про зайнятість населення" та "Про професійний розвиток працівників".
Майно (об'єкти, споруди, основні фонди) навчальних закладів і установ професійно-технічної освіти, що перебувають у державній або комунальній власності може використовуватись для потреб територіальних органів Національного агентства зайнятості, підпорядкованих йому навчальних закладів підпорядкованими їм навчальними закладами або іншими юридичними особами передбачених законами України "Про зайнятість населення" та "Про професійний розвиток працівників" протягом часу, у якій навчальний процес не здійснюється на умовах строкового безоплатного користування із відшкодуванням витрат, пов'язаних із утриманням такого майна у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. На вимогу Національного агентства зайнятості та його територіальних органів укладені договори оренди майна навчальних закладів із орендарями має бути припинено достроково.
У разі ліквідації професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності та установ професійно-технічної освіти їх майно (об'єкти, споруди, основні фонди) пропонується для передачі Національному агентству зайнятості населення, та може бути реалізовано після отримання письмової відмови такого агентства. Кошти, одержані від його реалізації, використовуються на розвиток професійно-технічної освіти.".
14. У Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 p., N 22, ст. 171, із наступними змінами):
1) у пункті 9 частини першої статті 1 слово та цифри "(пункти 1, 2, 3)" замінити словом та цифрами "(пункти 2, 3, 6)";
2) у абзаці восьмому статті 2 слова "та тривалості безробіття" замінити словами "тривалості безробіття та причин настання страхового випадку";
3) у статті 6:
частини першу, другу викласти у такій редакції:
"1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, які зареєстровані в територіальних органах Національного агентства зайнятості як безробітні.
2. Право на соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь віком від 15 до 24 років включно (або старша, у разі продовження навчання у навчальних закладах чи строкової військової служби до закінчення навчання чи військової строкової служби), яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.";
доповнити частиною шостою такого змісту:
"6. Шукачі роботи мають право на одержання соціальних послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, профорієнтації, інформаційних та консультаційних послуг, пов'язаних з працевлаштуванням. ";
4) у статті 7:
частину першу доповнити абзацом такого змісту:
"допомога по частковому безробіттю;";
частину другу викласти у такій редакції:
"2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:
професійна підготовка або перепідготовка підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах Національного агентства зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями;
профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян відповідно до статті 32 Закону України "Про зайнятість населення";
5) у статті 71:
частину першу викласти у такій редакції:
"При виникненні страхового ризику за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття можуть здійснюватись заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі.
До профілактичних заходів належать:
фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи;
фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, з числа осіб віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи;
інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду;";
6) у статті 10:
частини другу та п'яту викласти у такій редакції:
"2. Управління Фондом здійснює правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 7 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Представники держави та координатор їх діяльності призначаються Кабінетом Міністрів України. Координатор за пропозицією центральних органів виконавчої влади має право вносити зміни до цього складу. Представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об'єднаннями профспілок та репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно.
5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.
Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні більшості складу кожної представницької сторони.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління від кожної сторони. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.
У разі якщо під час прийняття рішення однією із трьох представницьких сторін оголошено про відмову брати участь в голосуванні, дане питання переноситься на наступне засідання правління. У період між засіданнями правління це питання обговорюється представницькими сторонами шляхом проведення консультацій та переговорів з метою врегулювання проблеми.
Якщо при розгляді цього питання на наступному засіданні та сама сторона повторно відмовляється брати участь в голосуванні, рішення приймається більшістю складу правління.";
частину шосту виключити;
7) статтю 11 викласти у такій редакції:
"Стаття 11. Повноваження правління Фонду
1. Правління Фонду:
затверджує документи, у тому числі нормативно-правового характеру, що регламентують внутрішню діяльність Фонду та виконавчої дирекції Фонду;
обирає голову правління Фонду та його заступників;
схвалює проект річного бюджету Фонду (постатейно за доходами та видатками, визначеними законом) та подає його в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення для внесення на схвалення Кабінетом Міністрів України та подання на затвердження Верховною Радою України під час прийняття проекту закону про державний бюджет України;
схвалює зміни до річного бюджету Фонду та подає їх в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення для затвердження Кабінетом Міністрів України;
затверджує звіт про виконання бюджету Фонду (постатейно за доходами і видатками, визначеними законом);
вносить центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту пропозиції щодо розміру частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовується на страхування на випадок безробіття;
встановлює працівникам Національного агентства зайнятості та його територіальних органів надбавку за виконання функцій виконавчої дирекції Фонду;
визначає напрямки використання коштів бюджету Фонду та порядок реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду;
вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до законодавства та його статуту.
2. Документи нормативно-правового характеру, що стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Документи нормативно-правового характеру, що відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".";
8) доповнити статтею 12 такого змісту:
"Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду
1. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на Національне агентство зайнятості. Голова Національного агентства зайнятості та його заступники є відповідно керівником та заступниками керівника виконавчої дирекції Фонду.
Керівник виконавчої дирекції Фонду бере участь у засіданні правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Виконавча дирекція Фонду забезпечує виконання рішень правління Фонду, прийняті в межах його компетенції та здійснює організаційне, матеріально-технічне забезпечення роботи правління Фонду, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
2. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на територіальні органи Національного агентства зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:
1) здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду;
2) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;
3) здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції, накладають адміністративні штрафи, стягують у судовому порядку несплачені у добровільному порядку суми штрафів, які спрямовуються у дохід Фонду;
4) проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників;
5) представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;
6) представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;
7) готують та подають на розгляд правління Фонду:
пропозиції щодо вдосконалення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
пропозиції щодо пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
проект бюджету, зміни до нього та звіт про виконання бюджету Фонду (постатейно за доходами і видатками, визначеними законом);
звіт про результати діяльності Фонду.";
8) статті 14 та 15 викласти у такій редакції:
"Стаття 14. Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття
1. Державний нагляд у сфері соціального страхування на випадок безробіття здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади та інші органи, визначені законом.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення здійснює державний нагляд у сфері соціального страхування на випадок безробіття у частині забезпечення відповідності чинному законодавству рішень правління Фонду.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю за додержанням законодавства про соціальне страхування на випадок безробіття, безперешкодно здійснює перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчої дирекції Фонду з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг, здійснення заходів соціальної підтримки безробітних та інших видів матеріального забезпечення, передбачених цим Законом, має право з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів необхідні для виконання своїх повноважень копії або витяги з документів.
4. Метою державного нагляду є контроль за додержанням страхувальниками та Фондом законодавства про соціальне страхування.
5. Фонд та страхувальники зобов'язані подавати органам державного нагляду усі документи та довідки, необхідні для виконання ними функцій з контролю у сфері соціального страхування.
Стаття 15. Засоби нагляду
1. Якщо Фондом прийнято рішення з порушенням законодавства про соціальне страхування або страхувальник не виконує вимог цього Закону, органи державного нагляду, зазначені у частині першій статті 14 цього Закону, вказують на допущені порушення та встановлюють строк для їх усунення. Якщо у строк, установлений органами державного нагляду, Фонд або страхувальник не усуне порушення, органи державного нагляду скасовують незаконне рішення з наступним відшкодуванням збитків за рахунок Фонду або страхувальника. Невиконання цієї вимоги тягне за собою встановлену законодавством відповідальність посадових осіб Фонду або страхувальника з подальшим виконанням вимог органів державного нагляду. У двотижневий строк Фонд або страхувальник може оскаржити рішення органів державного нагляду в суді.
2. Орган державного нагляду може вимагати скликання позачергового засідання правління Фонду не раніше ніж за три робочих дні до дати його проведення. Якщо ця вимога не виконується, орган державного нагляду може сам скликати та провести засідання правління Фонду у визначений ним строк.
3. За рішенням органу державного нагляду члени правління в разі невиконання своїх обов'язків можуть бути позбавленні своїх повноважень.
4. З ініціативи органу державного нагляду може призначатися проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду, яке фінансується за рахунок коштів цього Фонду.";
9) доповнити статтею 151 такого змісту:
"Стаття 151. Наглядова рада
1. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада.
Наглядова рада контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове використання ним коштів.
2. Наглядова рада складається з 15 осіб; до неї входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців.
Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
Представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об'єднаннями профспілок, а представники роботодавців - репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно.
Наглядова рада діє на громадських засадах, до її складу не можуть входити члени правління Фонду та працівники виконавчої дирекції Фонду. Строк повноважень членів наглядової ради становить три роки.
Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на один рік із складу членів наглядової ради почергово від представників кожної сторони і не може представляти ту сторону, від якої обрано голову правління Фонду.
3. Наглядова рада:
обирає голову наглядової ради та затверджує двох його заступників, які разом з головою представляють сторони;
затверджує регламент роботи наглядової ради;
заслуховує звіти правління Фонду та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання статутних завдань Фонду та цільового використання коштів Фонду;
у разі потреби вимагає від правління Фонду проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду;
ставить питання про відповідальність посадових осіб виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів за виявлені порушення;
одержує необхідну інформацію про роботу органів управління Фонду.
4. Наглядова рада проводить свої засідання відповідно до плану, але не рідше ніж один раз на квартал. Позачергові засідання скликаються головою наглядової ради, а також на вимогу однієї третини її членів.
Засідання наглядової ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу та не менше половини від кожної сторони. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх членів. У разі рівності голосів голос голови наглядової ради є вирішальним.
5. У засіданні наглядової ради з правом дорадчого голосу беруть участь голова правління Фонду, керівник виконавчої дирекції Фонду або їх заступники.
6. Члени наглядової ради можуть брати участь у засіданні правління Фонду з правом дорадчого голосу.
7. Оформлення матеріалів засідання наглядової ради та ведення її документації здійснюється виконавчою дирекцією Фонду.
8. Положення про наглядову раду затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.";
10) у статті 16:
частину першу доповнити пунктом 6 такого змісту:
"6) доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду;".
У зв'язку з цим пункт шостий вважати відповідно пунктом 7;
у частині другій:
пункт 3 виключити;
пункт 4 викласти у такій редакції:
"4) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Національного агентства зайнятості, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; організацію роботи правління Фонду та Ради національного ринку праці, розвиток та функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи Національного агентства зайнятості, розвиток матеріально-технічної бази Фонду;";
частину четверту викласти у такій редакції:
"4. До коштів страхування на випадок безробіття (окрім коштів, що надходять в рамках реалізації міжнародних програм з надання фінансової та технічної допомоги або державно-приватного партнерства) застосовується казначейське обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.";
доповнити частинами сьомою - дев'ятою такого змісту:
"7. У разі здійснення оренди державного майна, яка фінансується за рахунок коштів Фонду, розмір орендної плати у такому випадку встановлюється на рівні розміру, передбаченого для бюджетних установ.
8. Здійснення заходів соціальної підтримки безробітних та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 71 цього Закону провадиться в межах коштів Фонду, передбачених у бюджеті Фонду.
9. Бюджет Фонду затверджується Верховною Радою України одночасно із прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.";
11) у пункті 3 частини першої статті 17:
абзац другий виключити;
абзац третій викласти у такій редакції:
"фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Національного агентства зайнятості, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; організацію роботи правління Фонду та Ради національного ринку праці, розвиток та функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи Національного агентства зайнятості, розвиток матеріально-технічної бази Фонду;";
12) у статті 20:
у абзаці другому частини першої:
слова "Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції" та "органами державної податкової служби" замінити відповідно словами "Національне агентство зайнятості" та "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та його територіальними органами";
після слів "захисту населення" доповнити словами "структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення";
частину другу виключити;
13) у статті 22:
у абзаці першому частини першої слово "шість" замінити словом "вісім";
частини другу, третю та четверту викласти у такій редакції:
"2. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше восьми місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 7, 7 1 та 7 2 статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими нормативно-правовими актами, особи зазначені у абзаці третьому частині 4 статті 7 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду.
У разі, якщо після звільнення з останнього місця роботи з причин, перелічених у цій частині, особа перебувала у трудових відносинах (займалася іншими видами зайнятості) менше 30 календарних днів, для визначення розміру та тривалості виплати належної їй допомоги по безробіттю, причина звільнення з такого місця роботи (зайнятість) не враховується.
3. Допомога по безробіттю призначається з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в територіальному органі Національного агентства зайнятості, крім випадків, передбачених цим Законом.
4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, крім випадків, передбачених цією статтею.
Для осіб, звільнених з останнього місця роботи відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - 270 календарних днів.
Для осіб, звільнених з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 7 1 та 7 2 статті 36, статтею 38 (без поважних причин) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими нормативно-правовими актами, та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" - 180 календарних днів.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.";
частину сьому доповнити абзацом такого змісту:
"З метою ефективного використання коштів Фонду Національне агентство зайнятості та його територіальні органи надають особам, які отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, консалтинговий супровід протягом шести місяців їх діяльності у порядку, передбаченому Законом України "Про зайнятість населення", що здійснюється в межах коштів бюджету Фонду.";
14) у статті 23:
абзаци другий - п'ятий частини першої замінити абзацами такого змісту:
"до 5 років - 50 відсотків;
від 5 до 10 років - 55 відсотків;
від 10 до 20 років - 60 відсотків;
від 20 до 30 років - 70 відсотків;
понад 30 років - 80 відсотків.".
У зв'язку з цим, абзаци шостий - дев'ятий вважати сьомим - десятим.;
частину третю доповнити абзацами такого змісту:
"Особам, які звільнилися з останнього місця роботи відповідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України допомога по безробіттю призначається з 31-го календарного дня після реєстрації в установленому порядку в територіальному органі Національного агентства зайнятості.
Особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або з підстав, передбачених пунктами 7, 7 1 та 7 2 статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими нормативно-правовими актами допомога по безробіттю призначається з 91-го календарного дня.";
частину четверту виключити;
у частині п'ятій:
у абзаці першому слова "Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України" замінити словами "Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування";
після абзацу першого доповнити абзацом такого змісту:
"Середня заробітна плата (дохід) для розрахунку розміру допомоги по безробіттю визначається на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, що надаються в електронному вигляді Пенсійним фондом України, та довідок про грошове забезпечення, наданих військкоматами, військовими частинами чи установами, де особа проходила службу, за формою, встановленою відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України.";
15) частину першу статті 29 викласти у такій редакції:
"1. Допомога на поховання у разі смерті зареєстрованого безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особі, яка здійснювала поховання, у порядку та розмірі, встановленому правлінням Фонду, але не менше прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого законом. ".
16) у статті 31:
частину першу викласти у такій редакції:
"1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
1) припинення реєстрації безробітного відповідно відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";
2) закінчення строку її виплати;
3) подання письмової заяви про бажання бути зареєстрованим у іншому територіальному органі Національного агентства зайнятості (з наступного дня після подання заяви).";
у частині п'ятій:
у абзаці першому слова "матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації" виключити;
пункти 1 та 2 виключити;
доповнити пунктом 9 у такій редакції:
"9) відмови від громадських та інших робіт тимчасового характеру зареєстрованими безробітними відповідно до абзацу другого частини 4 та частини 7 статті 46 Закону України "Про зайнятість" (на 30 календарних днів)";
17) у частині першій статті 34:
у абзаці п'ятому слова "за порушення вимог цього Закону" вилучити;
абзаци шостий та сьомий викласти у такій редакції:
"стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг, безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою та у разі встановлення факту призначення їм пенсії (в тому числі на пільгових умовах або за вислугу років), крім пенсії по інвалідності, протягом перебування у статусі зареєстрованого безробітного;
стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду;";
доповнити абзацом такого змісту:
"здійснювати оброблення персональних даних осіб з метою виконання завдань та функцій, встановлених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" та відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".";
18) у статті 35:
частину першу викласти у такій редакції:
"1. Роботодавець має право:
брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону і статуту Фонду;
на оскарження дій або бездіяльності Національного агентства зайнятості у досудовому порядку та судовий захист своїх прав;
на отримання інформації щодо його прав та обов'язків у сфері загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, послуг, які надаються Національним агентством зайнятості та його територіальними органами.";
у частині другій:
у пункті 1 слова "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції" замінити словами "Національного агентства зайнятості";
у пункті 2:
у абзаці першому слова "центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції" замінити словами "територіальним органам Національного агентства зайнятості";
абзац другий викласти у такій редакції:
"попит на робочу силу (вакансії), в тому числі для стажування молоді, яка навчається, і випускників, на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, інші види зайнятості.";
у абзаці першому частини третьої слова "центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції" замінити словами "територіальними органами Національного агентства зайнятості";
частину четверту викласти у такій редакції:
"4. Із роботодавця утримуються:
сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;
незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю та фінансування профілактичних заходів або сума, використана із порушенням законодавства.";
19) у статті 36:
абзац другий частини першої викласти у такій редакції:
"Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на оскарження дій або бездіяльності Національного агентства зайнятості у досудовому порядку, відповідно до статті 54 Закону України "Про зайнятість населення", та судовий захист своїх прав.";
у абзаці другому частини другої слова "державну службу зайнятості" замінити словами "територіальний орган Національного агентства зайнятості";
частини третю та четверту викласти у такій редакції:
"3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням територіальних органів Національного агентства зайнятості без поважних причин, або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, витрат на проїзд до місця навчання і у зворотному напрямку (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом.
4. Особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, яким надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.";
20) частини четверту та п'яту статті 38 викласти у такій редакції:
"4. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та законами України "Про зайнятість населення", "Про рекламу", а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
5. Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають Голова Національного агентства зайнятості, його заступники, керівники територіальних органів та їх заступники.";
21) абзац другий пункту 3 Прикінцевих положень викласти у такій редакції:
"функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, покладаються на Національне агентство зайнятості та його територіальні органи;".
15. Абзац четвертий частини першої статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456 із наступними змінами) після слів "колегіальні органи" доповнити словами "інші юридичні особи, визначені законами України".
16. У Законі України "Про державно-приватне партнерство" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 40, ст. 524):
1) абзац перший частини першої статті 1 після слів "місцевого самоврядування" доповнити словами "фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування";
2) частину першу статті 13 після слів "ним органом" доповнити словами "правлінням фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (якщо партнерство здійснюється із залученням коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування)".
17. У Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2-3, ст. 11):
1) частину п'яту статті 5 виключити;
2) абзац третій частини першої статті 10 викласти в такій редакції:
"члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, домашні працівники - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та на пенсійне страхування;".
3) абзац перший частини третьої статті 10 доповнити абзацом такого змісту:
"Домашні працівники подають разом із заявою копію укладеного трудового договору.".
4) абзац дев'ятий частини першої статті 18 викласти у такій редакції:
"Національного агентства зайнятості".
18. Частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14 ст. 87, ст. 204 із наступними змінами) доповнити пунктом 16 такого змісту:
"16) Національне агентство зайнятості та його територіальні органи.".
19. У Законі України "Про професійний розвиток працівників" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 39, ст. 462; 2013 р., N 24, ст. 243):
1) статтю 1 доповнити абзацом такого змісту:
"суб'єкти підтвердження - підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, які здійснюють підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями та відповідають вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, разом з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;";
2) у абзаці дев'ятому пункту 1 статті 4 слова "як правило" вилучити;
3) статтю 14 викласти у такій редакції:
"Стаття 14. Підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями
1. Національне агентство зайнятості та його територіальні органи забезпечують організацію роботи з підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями.
2. Підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями здійснюють суб'єкти підтвердження. Підтвердження кваліфікації здійснюється за результатами оцінки рівня професійних знань, умінь і навичок особи відповідно до вимог професійних стандартів або кваліфікаційних характеристик.
3. Особам, які підтвердили результати неформального професійного навчання, видаються документи встановленого зразка, форма та порядок видачі яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
4. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями визначається Кабінетом Міністрів України.
5. З метою організації роботи з розроблення та погодження професійних стандартів, моніторингу підтвердження результатів неформального професійного навчання, впровадження Національної рамки кваліфікації, опрацювання пропозицій щодо збалансування та прогнозування ринку праці, взаємодії ринку освітніх послуг та ринку праці утворюються кваліфікаційно-галузеві (міжгалузеві) ради. Порядок створення, склад, завдання, функції, права, організація та фінансування роботи кваліфікаційно-галузевих (міжгалузевих) рад визначаються Кабінетом Міністрів України.
Координацію роботи, організаційно-технічне і методичне забезпечення діяльності кваліфікаційно-галузевих (міжгалузевих) рад здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.".
20. У статті 19 Закону України "Про індустріальні парки" (Відомості Верховної Ради, 2013, N 22, ст. 212):
1) частину першу доповнити словами:
"із залученням представника Національного агентства зайнятості.";
2) підпункт 2 части четвертої викласти у такій редакції:
"2) бізнес-план індустріального парку, який має містити прогнозовану кількість створених нових робочих місць в розрізі професій (спеціальностей);".
21. Частину другу статті 2 Закону України "Про адміністративні послуги" (Відомості Верховної Ради, 2013 р., N 32, ст. 409) доповнити пунктом такого змісту:
"14) застосування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.".
22. Абзац перший пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць" (Відомості Верховної Ради, 2013, N 32, ст. 410) після слів "для працівників" доповнити словами "у першу чергу з числа зареєстрованих безробітних".
23. У Законі України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради, 2014 р., N 37 - 38, ст. 2004):
1) у пункті 2 частини першої статті 14 та абзацах першому, п'ятому частини першої статті 72 слова "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі" замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного замовлення";
2) пункт п'ятий статті 63 доповнити словами такого змісту "крім випадку, передбаченого статтею 49 Закону України "Про професійно-технічну освіту".
24. У Законі України "Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради, 2014 р., N 24, ст. 883):
1) абзац п'ятий пункту 9 частини першої статті 1 замінити абзацами такого змісту:
"До замовників також належать:
До замовників також належать: замовники, визначені в пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності";
замовники, що провадять закупівлю товарів, робіт та послуг за кошти фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, спрямовані на утримання та забезпечення діяльності розпорядників таких коштів, розвиток його інформаційних систем та матеріальної бази.";
2) частину першу статті 17 доповнити пунктом такого змісту:
"8) учасник не виконав квоти, передбаченої статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення" або не подав до територіального органу Національного агентства зайнятості інформацію про дотримання квоти за звітний період.".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року, окрім частини шостої статті 29 Закону України "Про зайнятість населення", яка набирає чинності з 01 січня 2017 року.
2. Установити, що:
протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом витрати на утримання Національного агентства та його територіальних органів встановлюються на рівні, не нижчому, ніж передбачений бюджетом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на 2015 рік;
за проведення реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних з діяльністю Національного агентства зайнятості, його територіальних органів та підпорядкованих підприємств, установ, організацій, перереєстрації права власності на нерухоме майно та транспортні засоби передбачена законодавством України плата за вчинення таких дій не справляється.
3. Національне агентство зайнятості та його територіальні органи є правонаступниками відповідних органів державної служби зайнятості.
4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
* * *
АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття"
1. Визначення проблеми, яку буде розв'язано шляхом державного регулювання
Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття" спрямований на розширення інструментарію та заходів стимулювання зайнятості для інтеграції різних категорій шукачів роботи і безробітних на ринку праці, зокрема, молоді, членів особистих селянських господарств, довготривалих безробітних тощо, з акцентом на новітні інформаційні технології для надання послуг населенню та роботодавцям, зміну підходів у роботі з зареєстрованими безробітними, зокрема, щодо пошуку підходящої роботи та посилення страхових принципів виплати допомоги по безробіттю, а також визначення статусу, функцій та повноважень Національного агентства зайнятості - спеціалізованої державної сервісної служби з надання послуг на ринку праці, зокрема з працевлаштування, професійного навчання населення працездатного віку, підтвердження результатів неформального професійного навчання, прогнозування ситуації на ринку праці та соціального захисту на випадок безробіття.
2. Визначення цілей державного регулювання
Ціллю прийняття проекту закону є розширення інструментарію та заходів стимулювання зайнятості для інтеграції різних категорій шукачів роботи і безробітних на ринку праці, зміна підходів у роботі з зареєстрованими безробітними, зокрема, щодо пошуку підходящої роботи та посилення страхових принципів виплати допомоги по безробіттю, а також визначення статусу, функцій та повноважень Національного агентства зайнятості.
3. Визначення та оцінка прийнятих альтернативних способів досягнення цілей, аргументація щодо переваги обраного способу
Можливі способи досягнення цілей    Оцінка способу    Причини відмови від альтернативних способів/ аргументи щодо переваги обраного способу
Збереження чинного регулювання    Не вирішує існуючих проблем.     Діюче на сьогоднішній день законодавство не достатнім чином сприяє зацікавленості роботодавців у працевлаштуванні осіб з числа соціально-вразливих категорій (молоді, осіб перед пенсійного віку, жителів сільської місцевості), не повною мірою забезпечує збереження зайнятості осіб у складних соціально-економічних умовах, які склалися в країні. Перелік соціальних послуг зареєстрованим безробітним за таких умов повинен бути розширений та приведений у відповідність до сучасних викликів та обставин на ринку праці України, а також позитивного досвіду країн Європейського союзу.
Обраний спосіб    Є єдиним способом вирішення проблеми, оскільки спрямований на розширення інструментарію та заходів стимулювання зайнятості для інтеграції різних категорій шукачів роботи і безробітних на ринку праці, зміна підходів у роботі з зареєстрованими безробітними, визначення статусу, функцій та повноважень Національного агентства зайнятості.    Відповідає вимогам чинного законодавства. Забезпечує досягнення державного регулювання.


4. Механізм і заходи, які забезпечать розв'язання проблеми шляхом прийняття регуляторного акта
Для забезпечення цілей державного регулювання проектом акта пропонується закріпити наступні положення:
1) запровадити компенсацію роботодавцям, які працевлаштовують безробітних з числа дітей-сиріт, осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, осіб передпенсійного віку (за 2 роки до пенсії), осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції у розмірі заробітної плати таких працівників (такий механізм субсидованої зайнятості широко використовується в країнах Європейського союзу - Австрії, Німеччині, Португалії та ін.). Компенсація виплачуватиметься за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) протягом року за умови, що роботодавець зобов'язується забезпечити зайнятість такої особи протягом 2 років;
2) підвищення конкурентоспроможності молоді віком до 24 років включно на ринку праці за рахунок коштів Фонду шляхом залучення до роботи на умовах стажування випускників (досвід Нідерландів, Румунії, Німеччини), протягом одного року з компенсацією єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; компенсації роботодавцю витрат на підвищення кваліфікації таких осіб, у разі працевлаштування строком не менше ніж 2 роки;
3) забезпечення зайнятості членів особистих селянських господарств шляхом залучення до участі в громадських роботах за рахунок коштів Фонду та місцевих бюджетів; надання ваучера для підвищення конкурентоспроможності шляхом підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями;
4) збереження зайнятості осіб старше 45 років, відносно яких є ризик вивільнення, шляхом компенсації витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації таких осіб за рахунок коштів Фонду;
5) розширення можливостей для працевлаштування осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції шляхом включення їх до категорій осіб, працевлаштування яких є обов'язковим в рамках квоти робочих місць; надання послуг з соціальної реабілітації (яка полягає у здійсненні заходів з психологічної підтримки, спрямованих на інтеграцію на ринку праці);
6) підтримки підприємницької ініціативи зареєстрованих безробітних, які отримали допомогу по безробіттю одноразово для започаткування власної справи шляхом надання послуг з фахового консультування, надання допомоги у плануванні та веденні підприємницької діяльності у консалтингових центрах Національного агентства зайнятості (центри кар'єри та/або підтримки підприємницької діяльності діють в Бельгії, Болгарії, Німеччині, Греції, Польщі, Фінляндії, Хорватії тощо);
7) надання можливості особам, які шукають роботу, отримувати інформаційно-консультаційні, профорієнтаційні, послуги з пошуку роботи в сервісних підрозділах, а також, в он-лайн режимі (електронний кабінет) (аналогічні сервіси діють у Німеччині, Бельгії, Франції, Хорватії, Словенії, Фінляндії, Великобританії та ін.);
8) запровадження фінансової підтримки соціальних підприємств шляхом надання податкових пільг (суб'єктам малого підприємництва, в яких не менше 50 відсотків численності штатних працівників належать до категорій громадян, недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці - одиноких батьків, молоді, внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції та ін.) за аналогією з підприємствами інвалідів (з урахуванням досвіду Австрії);
9) здійснення Національним агентством зайнятості заходів для підвищення рівня інтеграції на ринку праці шляхом надання інформаційних, консультаційних, профорієнтаційних та послуг, пов'язаних з працевлаштуванням; індивідуального супроводу окремих категорій зареєстрованих безробітних під час працевлаштування та протягом шести місяців після працевлаштування; соціальної реабілітації (здійснення заходів з психологічної підтримки найбільш вразливих категорій осіб);
10) законодавче врегулювання надомної праці згідно з вимогами Конвенції Міжнародної організації праці N 177 про надомну працю (ратифікована Нідерландами, Фінляндією, Ірландією);
11) стимулювання зайнятості у сільській місцевості шляхом відшкодування за рахунок коштів державного бюджету та/або міжнародної технічної допомоги частини відсотків за банківськими кредитами, залученими на створення нових робочих місць суб'єктами малого та середнього підприємництва, що здійснюють свою діяльність у сільській місцевості у сфері виробництва товарів (продукції);
12) запровадження соціального контракту та індивідуальної програми інтеграції на ринку праці між безробітним та територіальним органом Національного агентства зайнятості як індивідуального підходу до подолання безробіття кожної особи - предметом якого є об'єднання зусиль сторін, спрямоване на працевлаштування безробітного шляхом активізації власних зусиль особи з подолання безробіття, стимулювання її активних дій на ринку праці, а також підвищення відповідальності працівників Національного агентства за якість індивідуальної роботи з шукачами (за основу взято досвід Німеччини, а також Франції щодо супроводжуючого плану дій);
13) посилення страхового принципу виплати допомоги по безробіттю та мотивація легальної зайнятості шляхом приведення градації розмірів допомоги по безробіттю у відповідність до реального страхового стажу осіб (сьогодні визначено максимальний стаж до 10 років, пропонується продовжити його до 30 років з пропорційним визначенням розмірів допомоги);
14) створення Національного агентства зайнятості (на базі існуючої державної служби зайнятості) створення Національного агентства зайнятості (на базі існуючої державної служби зайнятості) - спеціалізованої державної сервісної служби з надання послуг на ринку праці, зокрема з працевлаштування, професійного навчання населення працездатного віку, підтвердження результатів неформального професійного навчання, прогнозування ситуації на ринку праці та соціального захисту на випадок безробіття;
15) утворення при Національному агентстві зайнятості консультативно-дорадчого органу - Ради національного ринку праці (до складу якого входитимуть представники держави, застрахованих осіб, роботодавців, з числа експертів у сферах економіки, фінансів, права, ринку праці, які обираються на трирічний строк і працюють на громадських засадах) для здійснення аналізу тенденцій на національному ринку праці, підготовки пропозицій щодо забезпечення його розвитку та забезпечення ефективності використання коштів Фонду.
5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта
Запропоновані норми дозволять забезпечити досягнення визначених цілей, розширити інструментарій та заходи, спрямовані на стимулювання зайнятості для інтеграції різних категорій шукачів роботи і безробітних на ринку праці, змінити підходи у роботі з зареєстрованими безробітними, зокрема, щодо пошуку підходящої роботи та посилення страхових принципів виплати допомоги по безробіттю.
Перешкод для реалізації норм цього регуляторного акта у разі його прийняття немає.
Ризик впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на дію регуляторного акта відсутній.
Державний нагляд за додержанням вимог цього акта здійснюватиметься Міністерством соціальної політики України.
6. Визначення очікуваних результатів прийняття акта
Прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття" дасть змогу врегулювати питання розширення інструментарію та заходів стимулювання зайнятості для інтеграції різних категорій шукачів роботи і безробітних на ринку праці, змінити підходи у роботі з зареєстрованими безробітними, зокрема, щодо пошуку підходящої роботи та посилення страхових принципів виплати допомоги по безробіттю.
Негативних результатів від прийняття регуляторного акта не очікується.
Об'єкт впливу    Витрати    Вигоди
Сфера інтересів держави    Витрати Державного бюджету України на стимулювання зайнятості населення в сільській місцевості відповідно, розмір яких визначатиметься враховуючи економічну ситуацію в державі (або ж такі витрати здійснюватимуться за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги).     1) Запровадження заходів стимулювання зайнятості для інтеграції різних категорій шукачів роботи і безробітних на ринку праці.
2) Зміна підходів у роботі з зареєстрованими безробітними, зокрема, щодо пошуку підходящої роботи та посилення страхових принципів виплати допомоги по безробіттю
3) Визначення статусу, функцій та повноважень Національного агентства зайнятості.
Сфера інтересів суб'єктів господарювання    Прийняття проекту акта не викличе додаткових витрат суб'єктів господарювання.    1) Запровадження компенсації роботодавцям, які працевлаштовують безробітних з числа дітей-сиріт, осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, осіб передпенсійного віку (за 2 роки до пенсії), осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції у розмірі заробітної плати таких працівників.
2) Запровадження фінансової підтримки соціальних підприємств шляхом надання податкових пільг.
3) Стимулювання зайнятості у сільській місцевості шляхом відшкодування за рахунок коштів державного бюджету та/або міжнародної технічної допомоги частини відсотків за банківськими кредитами, залученими на створення нових робочих місць суб'єктами малого та середнього підприємництва.
Сфера інтересів громадян    Витрати громадян відсутні.    1) Підвищення конкуренто-спроможності молоді віком до 24 років включно на ринку праці за рахунок коштів Фонду шляхом залучення до роботи на умовах стажування випускників.
2) Забезпечення зайнятості членів особистих селянських господарств шляхом залучення до участі в громадських роботах за рахунок коштів Фонду та місцевих бюджетів.
3) Розширення можливостей для працевлаштування осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції шляхом включення їх до категорій осіб, працевлаштування яких є обов'язковим в рамках квоти робочих місць.
4) Підтримки підприємницької ініціативи зареєстрованих безробітних, які отримали допомогу по безробіттю одноразово для започаткування власної справи шляхом надання послуг з фахового консультування, надання допомоги у плануванні та веденні підприємницької діяльності.


7. Термін дії акта
Дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття" пропонується не обмежувати у часі.
8. Визначення показників результативності регуляторного акта
Впровадження регуляторного акта не вплине на розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів.
Рівень поінформованості середній, оскільки проект акта оприлюднено в мережі системи Інтернет на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України: http://mlsp.gov.ua.
Виконання вимог регуляторного акта не потребуватиме додаткових витрат коштів суб'єктами господарювання.
Дія акта поширюється на органи виконавчої влади, органи Національного агентства зайнятості, суб'єктів господарювання та осіб.
Показниками результативності регуляторного акта є:
кількість роботодавців, які отримали компенсацію у разі працевлаштування безробітних з числа соціально вразливих категорій;
кількість осіб з числа молоді віком до 24 років включно, яких залучено до роботи на умовах стажування випускників;
кількість членів особистих селянських господарств, залучених до участі в громадських роботах за рахунок коштів Фонду та місцевих бюджетів;
кількість осіб, яким надано ваучери для підвищення конкурентоспроможності шляхом підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями;
кількість зареєстрованих безробітних, які отримали допомогу по безробіттю одноразово для започаткування власної справи, яким надані послуги з фахового консультування, допомоги у плануванні та веденні підприємницької діяльності у консалтингових центрах Національного агентства зайнятості;
кількість соціальних підприємств, які отримали податкові пільги, тощо.
9. Заходи, по яким будуть проводитись відстеження регуляторного впливу
Для оцінки результативності впливу регуляторного акта буде проводитись базове відстеження.
Базове відстеження результативності дії регуляторного акта здійснюється до набрання ним чинності шляхом опрацювання наданих зауважень та пропозицій за наслідками оприлюднення проекту акта на сайті Міністерства соціальної політики України (http://www.mlsp.gov.ua).
Повторне відстеження буде здійснено через рік дії регуляторного впливу, але не пізніше ніж через два роки, з метою оцінки ступеня досягнення цим актом визначених цілей, на підставі інформації територіальних органів Національного агентства зайнятості щодо показників його результативності, зазначених у пункті 8 Аналізу регуляторного впливу.
Періодичне відстеження буде здійснюватися раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження на підставі інформації центрів зайнятості щодо показників його результативності.
Аналіз регуляторного впливу підготовлено Міністерством соціальної політики України.

Заступник Міністра
соціальної політики України    В. Ярошенко



© ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2015
© ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2015