«Для мене поезія – це спосіб самовираження, не зовсім хобі, а місце в своїй голові, куди ти тікаєш від всіх переживань і де говориш наодинці з собою. Це спосіб сказати те, про що не наважишся в буденному житті говорити відверто. Це можливість подумати над зовнішнім оточенням і внутрішнім наповненням – іноді ці слова кричать, іноді ніжно шепочуть.
Для мене поезія завжди несе в собі емоцію, яка спонукає до написання. Зараз пишу не часто, але довго працюю над віршами. У моменти, коли щось не отримується, все «спираю» на відсутність натхнення. Хоча натхнення – питання доволі абстрактне. Не просто в кожного своє, це в кожну хвилину щось інше. Іноді мене надихає яскравість відчуттів, а деколи просто слово. Є одна річ, про котру вголос не говорять, але багато хто (і я в тому числі) бере просто гарний вираз, котрий створюється в процесі життя, і обплітає його чимось не менш вражаючим.
Мені важливо писати, щоб не луснути від передозу думок, емоцій і бажання кричати, коли цього так хочеться. Для мене поезія – це моя власна реальність, мій світ...»
Пропонуємо для ознайомлення декілька віршів Валентини Котовської, які були опубліковані у збірках «Душа просить слова» та «Книжечка для племінниці».
